Веб-бібліотека

Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності:

Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...

Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети: Принципи й завдання художньо-технічного оформлення газети. Оформлення газети - важлива частина роботи над номером. (Історія оформлення періодичних видань. Загальні риси та ознаки оформлення газет. Визначення, завдання і функції оформлення періодичних видань. Обличчя видання. Головні складові газетної форми. Постійні елементи газети. Заголовна частина газети. Розділові засоби. Службові деталі. Розмірні елементи газети. Формат газети. Обсяг газети. Формат смуги. Кількість і формат текстових колонок. Композиція газети. Композиційно-графічне моделювання. Властивості композиції. Засоби композиції. Конструктивні особливості композиції полоси. Особливості композиції номера газети. Композиційно-графічна модель видання...

ШАРРОН Пьер

(1541, Париж - 16 ноября 1603, Париж) - французский философ-скептик, ученик Монтеня. Окончил Парижский университет. В 1571 получил степень доктора права. Несколько лет работал адвокатом, затем обратился к углубленному изучению теологии и стал каноником. Основное сочинение - трактат "О мудрости" (De la sagesse, 1601). Самопознание, по Шаррону, лежит в основе человеческой мудрости. В душе изначально заложены семена всех знаний. Поэтому подлинный мудрец больше узнает из анализа своей души, чем из всех книг. Через самопознание человек поднимается к познанию Бога лучше и вернее, чем через знание о всем остальном мире. Важное условие мудрости - полная свобода разума, благодаря которой человек должен освободиться от власти предрассудков и рабского следования древним авторитетам. Шаррон говорил об ограниченности человеческого разума: наш разум не может достичь обладания истиной окончательной и полной, его удел - вечные поиски ее. Мудрец, по Шаррону, должен следовать четырем главным добродетелям: благоразумию, справедливости, мужеству, умеренности. Мнение Шаррона о том, что мораль выводится не из религии, а основана на разуме и человеческой природе, вызвало со стороны клерикалов обвинение в атеизме. Сам он, однако, был убежден в том, что его философия полностью согласуется с католицизмом: он считал, что ложны все существующие религии, кроме христианства. Идеи Шаррона оказали влияние на Гассенди, Паскаля, Бейля. Соч.: Toutes les oeuvres. P., 1635; De la sagesse. P., 1986. Лит.: Беилъ П. Исторический и критический словарь, т. 2. M., 1968, с. 77 - 104; Богуславский В. M. Скептицизм в философии. М., 1990, с. 129 - 158; Sahne J. В. De lhumanisme au rationalisme. Pierre Charron. P., 1913; Charron J. D. The "Wisdom" of Pierre Charron. Chapel Hill, 1961; Batiista A. M. Alle origini del pensiero politico libertino, Montaigne e Charron. Mil., 1966; Kogel R. Pierre Charron. Gen., 1972; Adam M. Etudes sur Pierre Charron. Bordeaux, 1991.
A. A. Кротов


© 2009-2020  lib.ltd.ua