Веб-бібліотека

Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток:

Глобальний маркетинг сталого розвитку. Економічні, соціальні і цивілізаційні межі глобалізації і сталий розвиток у XXI столітті. Теоретичні і політичні аспекти сталого розвитку. Можливості і виклики глобалізації у сфері сталого розвитку. Концептуальна сутність сталого розвитку. Принципи сталого розвитку. Регіональні аспекти сталого розвитку. Маркетингові виміри і оцінки процесу глобалізації сталого розвитку. Деякі підсумки і маркетинговий прогноз перспектив сталого розвитку. Стратегії сталого розвитку: маркетингова оцінка світового досвіду. Національні стратегії сталого розвитку: аналіз основних підходів. Етапи маркетингу і планування сталого розвитку. Учасники процесу стратегічного маркетингу і планування...

Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного: Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...
Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

ШАБДА-АДВАЙТА

(санскр. aabdadvaita - недвойственность слова) - религиозно-философская концепция индийского грамматиста Бхартрихарч. Изложена гл. о. в первой части ("Брахма-канда" - "Глава о Брахмане") его трактата "Вакытадия". "Лингвистический монизм" (как часто интерпретируют шабда-адвайту) обозначил, с одной стороны, отказ Бхартрихари от реалистической теории значений, разделяемой прежними грамматистами, а также мимансой, ньяей и вайшешикой, с другой - его сближение с монистическими и абсолютистскими традициями, восходящими к Упанишадам и ярко выраженными в буддийской виджняна-ваде.
Если для реалистов основой всякого познания было прежде всего чувственное восприятие (пратьякша), особенно первая его фаза, на которой объект еще не дифференцируется в сознании и не получает словесного определения (нирвикальпа пратьякша), то для Бхартрихари несловесное познание невозможно в принципе: "В мире нет ни единой идеи, мысли или понятия (pratyaya), которые не приняли бы форму слова, все познание пронизано словом" (Вакьяпадия 1.123). Под словом Бхартрихари понимает нечто более фундаментальное, чем словесную форму речи. Оно выступает у него символом первоначального внутреннего единства сознания, еще не рожденной лингвистической формы и обозначаемого объекта, а познание - интуитивным открытием в себе этого глубинного Слова, врожденного всем существам, Это первичное, всеобъемлющее слово Бхартрихари отождествляет с единым и вечным Брахманом. Хотя грамматист и говорит о подлинном единстве и неделимости Брахмана в противовес кажущейся разделенности, он не проводит противопоставления (появляющегося у Шанкары) между подлинной реальностью и иллюзией, между истинным познанием (видья) и метафизическим незнанием (авчдья). Если высшая реальность Шанкары - лишенный всех характеристик БрахманАбсолют, пребывающий в вечности, незыблемый, то Брахман Бхартрихари содержит в себе реальные потенции-силы - шакти. Т. о., в отличие от статического монизма Шанкары монизм Бхартрихари динамичен в своей основе. Многообразие мира и многообразие речи в конечном счете нереальны, но реальны силы-потенции Брахмана, вызвавшие их к жизни. Благодаря своим шакти Брахман предстает как субъект, объект и акт познания.
Онтология Бхартрихари - "онтология потенций-сил" (М. Биардо). Грамматист наделяет такими силами буквально все - слова (выразительная, сигнификативная сила слова), понятия, вещи, события. В его мире ничто не реализовано полностью и окончательно, ничто не равно самому себе, все находится в процессе раскрытия, проявления, манифестации. Фактически сущее, включая язык, есть только игра таких сил, игра шакти. Каждый объект обладает всеми потенциями, слово - всеми значениями. Бесконечность языка сталкивается с бесконечностью объекта в каждом конкретном вербальном акте, но это не значит, что вербальное познание в принципе невозможно. Оно возможно, поскольку осуществляется сознательным субъектом, который, учитывая общий контекст ситуации, выбирает определенный аспект реальности и наиболее подходящее для него слово. В терминах Бхартрихари выбор зависит от намерения говорящего (vivakcita).
Если в основе всего сущего, включая нас самих, лежит не чистое сознание-бытие, а значимое слово, содержащее хотя и очень тонкое, немыслимое и непроизносимое, но все же "послание", то мы вправе ожидать, что послание должно быть "прочитано", "понято", "расшифровано" неким сознающим "Другим". Это высшее слово-послание есть прежде всего Веда, а его адресатами являются члены высших варн (сословий). С одной стороны, Веды являются средством приближения к Брахману - сущности слова, с другой - они сами - многоликие проявления Слова, за которыми можно разглядеть его фундаментальное единство, символизируемое лранавой, слогом "Ом". Придав высший статус слову, Бхартрихари, не жалея красок, превозносит сотериологическую ценность грамматики: "Она [грамматика] является первой ступенью на лестнице, ведущей к совершенству, а для тех, кто ищет освобождения (мокша), является прямым царским путем [к нему]" (Вакьяпадия 1.16). См. также ст. Спхота, Шабда.
В. Г. Лысенко


© 2009-2020  lib.ltd.ua