Веб-бібліотека - головна сторінка


Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства:

Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...

Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...
Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Соціологічна теорія: традиції та сучасність / За ред. А.Ручки: Концептуальні основи соціології XXI століття. Виклики соціології XXI століття: глобалізація, посткласицизм, постмодернізм. Інтегралістська соціологія Пітирима Сорокіна. Феноменологічна соціологія: досвід аналізу повсякденного світу. Етносоціологія: сучасний контекст. Сучасна соціологія конфлікту: образ соціальної реальності. Соціологія суб'єктивної реальності...
Дубогай О. Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Резервні можливості організму, який перевіє захворювання. Фізичні вправи - основний засіб оздоровчо-лікувальної фізичної культури. Тонізуюча дія фізичних вправ. Вплив фізичних вправ на трофічні процеси. Формування компенсацій. Механізм нормалізації функцій. Реабілітація. Про деяку складність процесу навчання фізичним вправам. Організація і планування занять центрами спеціальних медичних груп. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору. Комплекс вправ для профілактики прогресування короткозорості. Фізичні вправи при захворюваннях органів дихання. Захворювання органів дихання...
Дейтус К. Сміт, молодший. Посібник книговидавця: Книговидання і національний розвиток. Генеральна стратегія та головні цілі. Партнери у книгосвіті. Процес книговидання. Економіка книговидання. Редакційна робота: від ідей до книжок. Редагування рукопису. Оформлення книжки. Книговиробництво: друк і оправа. Книготоргівля. реклама: Як заохотити людей до купівлі книжок. Види книговидання. прибуткові видання та інші види книжок. Підручники. Дитяча література. Масове розповсюдження. Книжкові клуби та передплатні видання. Переклади - вікна у світ. Розбудовуючи майбутнє. Бібліотеки, розвиток письменності та читання. співробітництво видавців. Окремі питання. Видавничі права і контракти. Кілька нотаток про бухгалтерію. Книгарня. Навчання книгоіндустрії...
Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Терехова С. I. Вступ до перекладознавства: Визначення і зміст поняття "переклад". Переклад як вид людської діяльності. Переклад як процес людської діяльності. Переклад як результат творчості перекладача. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу. Основні проблеми сучасного перекладознавства. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок перекладу з іншими сферами діяльності людини. Суспільно-політичне значення перекладу. Національно-культурне значення перекладу. Роль перекладу в науково-технічному прогресі. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і інші наукові галузі. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки. Переклад і збагачення мови та літератури. Переклад і філософія. Переклад і історія...
Колодний А. Історія релігії в Україні. Православ'я в Україні: Православна церква України в складі Московської патріархії і під управлінням Священного Синоду (1686-1917). Централізація православної церкви, перетворення її на складову частину російської державної структури. Втрата Київською митрополією колишнього авторитету і впливу. Становлення і розвиток православно-церковних структур на Лівобережній Україні та Слобожанщині. Особливості православної церкви в Запорізькій Січі. Характер релігійності запорізького козацтва. Церква після скасування Січі. Становище православної церкви "а Правобережній Україні, Поділлі та на Волині в умовах наступу католицизму. Православна церква після поділів Польщі. Православна церква і духовна культура в Україні XVIII ст...
Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...

Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств:

Теоретичні засади управління фінансами державних підприємств в умовах переходу до ринкової економіки. Характеристика державних підприємств як об'єкта управління фінансами. Сутність та особливості управління фінансами державних підприємств. Методологічні принципи оцінки результативності управління фінансами державних підприємств. Дослідження сучасних тенденцій фінансового розвитку державних підприємств в Україні. Характеристика економічного розвитку державних підприємств і його забезпеченість фінансовими ресурсами. Оцінка фінансового стану державних підприємств. Ефективність фінансової діяльності державних підприємств. Актуальні проблеми управління прибутком підприємств...

Серен Кьеркегор (1813-1855)

Датский философ Серен Кьеркегор (иногда пишут: Киркегор - Kierkegaard) в нашем веке стал одним из наиболее издаваемых авторов. Многотомные собрания его сочинений выходят в ряде стран. Изучение его философии входит в учебные курсы большинства философских факультетов. Между тем при жизни он еще более, чем Шопенгауэр, испытал все тяготы отчуждения от своей эпохи, от соотечественников и современников.
Родился Серен Кьеркегор в Копенгагене. Отец Серена, Михаэль Кьеркегор считал, что над его семьей тяготеет рок - в детстве, отданный родителями в пастухи, он как-то в порыве отчаяния проклял Бога. И действительно, из семерых его детей пятеро умерли, что ставший богобоязненным М. Кьеркегор воспринял как Божье наказание. И хотя дела в семье коммерсанта М. Кьеркегора шли неплохо, духовно-психологическая атмосфера всегда оставалась тяжелой, с чем некоторые комментаторы учения С. Кьеркегора связывали особенности его личности и характер его философии. Серен рос болезненным, впечатлительным, но исключительно одаренным ребенком. В 1830 г., с успехом окончив школу, он поступил на теологический факультет Копенгагенского университета. В выборе факультета, вероятно, прежде всего сказалось влияние семьи. Занимаясь в университете теологией, Кьеркегор приобрел незаурядные познания также и в философии. Будучи художественно одаренной натурой, он увлекался эстетикой, театром, литературой. Получив в 1838 г. диплом теологического факультета, Кьеркегор мог стать пастором или теологом. Но церковная карьера не привлекала его, хотя вопрос о Боге, критическое отношение к ортодоксальным религиозным верованиям, институтам на всю жизнь стали предметом его глубоких и болезненных переживаний.
В 1839 г. Серен познакомился с Региной Ольсен; состоялась помолвка, но через год Кьеркегор отказался от женитьбы, что усилило чувство вины, тревоги, разлада с миром. (Этой личной трагедии, ее причинам и последствиям в литературе о Кьеркегоре - например, у Льва Шестова - также уделено немалое влияние.) Кьеркегор уехал, а скорее, убежал из Копенгагена в Берлин, где в университете он посещал лекции по философии, в особенности знаменитые лекции старого Шеллинга (которые в начале 40-х годов слушали и горячо обсуждали, разумеется, с разных позиций, Фридрих Энгельс, Иван Киреевский и другие впоследствии знаменитые философы). Не лишено основания предположение, что враждебность к философии Гегеля - в ту эпоху, еще отмеченную высоким авторитетом великого философа и его школы, - Кьеркегор перенял у Шеллинга. Большое влияние на формирование взглядов Кьеркегора оказали немецкие романтики. Вслед за ними Кьеркегор поставил в центр философствования метод иронии. Ей была посвящена его магистерская диссертация "О понятии и иронии" (1841).
В 1842 г. Сёрен возвратился в Копенгаген. Этот город в то время был своего рода большой деревней, где все знали друг друга, где глубокое влияние имела религиозная община и устанавливаемые ею жизненные правила и ценности. Молодой Кьеркегор, привлекший внимание уже разрывом с Региной Ольсен, оказался объектом постоянных осуждений, насмешек. Он вел замкнутый образ жизни, много и, как потом оказалось, плодотворно работал: произведения, созданные им менее чем за десятилетие короткой и поистине трагической жизни, прославили Данию, вошли в золотой фонд мировой культуры. Но копенгагенцы, за редчайшими исключениями, вряд ли догадывались об одаренности и о будущей славе своего соотечественника. Газета "Корсар", падкая до сенсаций, постоянно издевалась над Кьеркегором. А он вступил в открытый спор и с газетой и с религиозной общиной Копенгагена, стал издавать журнал "Мгновение". Самый большой скандал разгорелся, когда умер епископ Мюнстер и когда скорбь о его кончине переросла в печати в неумеренные прославления покойного. Кьеркегор возразил против этого и был прямо-таки оплеван копенгагенцами. 11 ноября 1855 г. Серен упал на улице и скоропостижно скончался от полного истощения всех физических и духовных сил.
Начав как автор в 1843 г. - книгами, теперь знаменитыми: "Entweder - Oder" (у нас переводят: "Или - или"), "Страх и трепет" -Кьеркегор каждый год писал одно, а то и два-три сочинения (1844 г. - "Философские крохи", "Понятие страха", 1845г. - "Этапы жизненного пути", "Заключительное ненаучное послесловие к философским крохам', 1843-1847 гг. - "Назидательные речи", 1847г. - "Жизнь и власть любви", 1848г. - "Христианские речи", 1849г. - "Болезнь к смерти", 1850г. - "Упражнение в христианстве", 1851 г. - "Рекомендовано для самопроверки современности"). Кьеркегор также всю жизнь вел дневниковые записи, которые оказались столь интересными с литературной, философской и экзистенциальной точек зрения, что были впоследствии изданы, составив половину из многотомного собрания сочинений выдающегося мыслителя и писателя".
Чтобы понять непопулярность Кьеркегора при жизни и его славу в XX в., надо прежде всего принять в расчет специфику его произведений. Они мало чем напоминают типичные для нового времени абстрактные и построенные по меркам научности философские трактаты. В их центре - не некоторое заботливо отвлекаемое от личности и переживаний философа "объективное содержание". Напротив, Кьеркегор концентрировал внимание на том, что происходит в недрах человеческой личности, причем личностный мир самого философа, его наполненная страданиями жизнь оказалась призмой, сквозь которую он стремился рассматривать все происходящее в окружающем мире. Экзистенциалист Лев Шестов в работе "Умозрение и откровение" напоминал, что свою философию Кьеркегор называл экзистенциальной, - что значило: он мыслил, чтобы жить, а не жил, чтобы мыслить. Это название - "экзистенциальная философия" - потом привилось и стало прилагаться к учениям мыслителей, которые часто упоминали Кьеркегора среди своих предшественников. Категории жизни, страха, смерти, выбора, вины, которые как бы стояли на обочине классической философии, Кьеркегор одним из первых расположил в самом центре философствования, чем также предвосхитил некоторые экзистенциалистско-персоналистские учения XX в. Он проложил им путь и тем, что снова привлек интерес и внимание к сложному художественно-философскому жанру, в каком написано большинство его произведений. Но, может быть, самый большой вклад Кьеркегора в развитие философии, в преобразование культуры состоял в необычном для 40-х годов XIX в. решительном размежевании с классическими философскими традициями нового времени.
Критика времени, эпохи сближает Кьеркегора с Шопенгауэром и предвосхищает критику Ницше в том отношении, что становится первой из идейных форм, по существу задавшей критерии типичной для конца XIX в. и для XX в. "философии кризиса". Кьеркегор недоволен и консервативным традиционализмом, и революционизмом, и реформизмом за то, что они всё превратили в политику, а политику сделали поприщем политиканов и их сделок. Революцию 1848 г. он расценил как "катастрофу", "историческую конвульсию", правильно определив тогдашнее революционное потрясение не как единичный акт, а как состояние, грозящее стать перманентным. История, предостерегал Кьеркегор, начинает погружаться в кровавую тьму. Единственный выход - обратиться к вечности, к духовно-нравственному и его проблемам. Но, казалось бы, философия во все времена, а особенно в эпоху, современную Кьеркегору, постоянно твердила о бесконечном и вечном, об абсолютах и духовности. С еще большим рвением это делала религия. Но в том-то и состояло основное обвинение Кьеркегора в адрес своей эпохи, что, с его точки зрения, эти традиционные "абсолютистские" воззрения в наибольшей степени ответственны за кризисное, распадающееся время, за катастрофы истории.
Каждое время, рассуждал Кьеркегор, обладает какой-то внутренней безнравственностью. Главную безнравственность своей эпохи Кьеркегор видел в том, что индивидууму рекомендовалось отрешиться от себя, отдаться во власть чего-то внешнего (общества, класса, церкви, духа и т. д.) и делать это с энтузиазмом и радостью. Духовным феноменом, концентрированно воплотившим эту безнравственность эпохи, Кьеркегор считал как раз абсолютистскую философию Гегеля и его верных последователей. В философско-теоретическом отношении он отверг как бы возведенные Гегелем в степень типичные болезни философии. Это прежде всего "панфилософизм", согласно которому философия считается венцом, высшей мудростью культуры, выражением объективного разума и разумности истории. Между тем обычному человеку с его тревогами и бедами нечего ждать от философии, которая "внимает гармонии примирения". И никто иной как Гегель создал почти религиозный культ философии в культуре.
С панфилософизмом, продолжает свою критику Кьеркегор, тесно связан "панрационализм", в том числе и в форме "панлогизма". С позиций этих воззрений главное в философии и, соответственно, в культуре есть отстаивание универсальных прав, полномочий и возможностей разума и тех философских дисциплин (например, логики), которые занимаются проецированием разума в действительность, самопознанием разума и доведением его до разума практического, т.е. законодательствующего в социально-нравственной области. И опять-таки Гегель объявлен главным пророком пагубной "религии разума". Не менее резкая критика достается на долю восхваления науки и научности, идеалов объективизма, системности и т.д. Кьеркегоровская критика собирается в главном пункте обвинения: тяготея к якобы абсолютному, объективному, превращая реального человека в познающую логическую машину, философия становится не просто бесполезной, но сугубо вредной для человека со всеми его жизненными тревогами и страстями.
А ведь в "повороте к человеку" классическая мысль нового времени как будто бы усматривала свою главную заслугу и функцию. Но многословная философия обычно молчалива, когда к ней повернуто человеческое сердце. "...Я предъявляю к философии вполне законные требования - что делать человеку? Как жить? ...Молчание философии является в данном случае уничтожающим доводом против нее самой".
Правда, философия прошлого много рассуждала о человеческом Я и подчас ставила его в центр мира и философствования. Однако коренной недостаток субъективизма, индивидуализма, трансцендентализма философии прошлого Кьеркегор усматривал в том, что в них всегда шла речь о "неподлинном" - сконструированном, далеком от жизни философском Я. Между тем новая философия, о начале которой возвещает Кьеркегор, обязана так поставить и решить проблемы Я и мира, чтобы самоопределение человека не ограничивалось областью рационально познанного и познаваемого, укладываемого в формулы науки и логики. Я как центр философии - это живой реальный человек и то, что для него в жизни главное: страх, преодоление страха и греховности, бытие, выбор, смерть. Если речь и пойдет об истине, то это должна быть такая истина, ради которой человек готов жить и умереть.