Веб-бібліотека - головна сторінка


Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія:

Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...

Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Колодний А. Історія релігії в Україні. Православ'я в Україні: Православна церква України в складі Московської патріархії і під управлінням Священного Синоду (1686-1917). Централізація православної церкви, перетворення її на складову частину російської державної структури. Втрата Київською митрополією колишнього авторитету і впливу. Становлення і розвиток православно-церковних структур на Лівобережній Україні та Слобожанщині. Особливості православної церкви в Запорізькій Січі. Характер релігійності запорізького козацтва. Церква після скасування Січі. Становище православної церкви "а Правобережній Україні, Поділлі та на Волині в умовах наступу католицизму. Православна церква після поділів Польщі. Православна церква і духовна культура в Україні XVIII ст...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

РУБИНШТЕЙН Сергей Леонидович

(6(18).06.1889, Одесса - 11.01.1960, Москва) - психолог и философ. Получив высшее философско-психологическое образование в Германии и защитив докторскую диссертацию по философии в Марбурге ("Исследование проблемы метода", на нем. языке, 1913), Р. преподавал логику, философию и психологию в гимназиях Одессы. В 1921 г. был избран проф. кафедры психологии Новороссийского (Одесского) ун-та. В 1930 г. стал заведующим кафедрой психологии Ленинградского педагогического ин-та им. Герцена, с 1942 г. - зав. кафедрой психологии Московского ун-та и директором Ин-та психологии Академии педагогических наук, а с 1945 г. - зав. сектором психологии и зам. директора Ин-та философии АН СССР, но в кон. 40-х гг. лишился этих и всех др. постов (по обвинению в космополитизме и идейных ошибках в психологической теории). В 1956 г. восстановлен в должности зав. сектором психологии Ин-та философии. Главные принципы психологического исследования, согласно Р., исходят из философских оснований и заключаются в единстве сознания и деятельности, в соответствии с к-рым человек и его психика формируются и проявляются в деятельности (изначально практической), и детерминизме, в соответствии с к-рым внешние причины действуют через внутренние условия. На основе этих принципов Р. создал философски-психологическую концепцию человека и его психики, теорию мышления как деятельности и как процесса. Исследовал он и такие категории, как бытие (несводимое к категориям объекта и материи), а также системное и иерархизированное соотношение категорий: бытие; субъект и объект; субъективное и объективное; деятельность, поведение и созерцание; материальное и идеальное; природное и социальное; психическое и физиологическое. Субъект, по Р., - это основание связи сознания и деятельности, но, как таковой, он формируется в объективировании, в процессе перехода в объект. При этом диалектика объективирования и субъективирования - это не саморазвертывание сущности субъекта, а его практическая деятельность; сознание же включает в качестве осн. момента соотнесение индивида как его носителя с др. людьми, с продуктами их прошлой и даже будущей деятельности. Р. писал: "Всякое психическое явление - это функция, выражение жизни индивида, свидетельство или показание о ней и вместе с тем рефлексия на объективное бытие, отражение его" (Основы общей психологии. М., 1946. С. 412). Согласно Р., психические явления развиваются в процессе эволюции органического мира, но главное - в ходе исторического развития человечества, выражающегося и в индивидуальной жизни человека. В учении о человеке Р. считал, что через личность выявляется не только связь сознания и деятельности, но и организация всех психических процессов, качеств и свойств; она обладает и особым измерением процесса своего развития (и саморазвития) в форме жизненного пути. При объяснении психических явлений личность выступает как целостная система внутренних условий, через к-рые преломляются все внешние воздействия. Тем самым, по мысли Р., детерминизм предстает как историзм, характеризуя общее, особенное и единичное в развитии личности. "Все в психологии формирующейся личности так или иначе внешне обусловлено, но ничто в ее развитии не выводимо непосредственно из внешних условий. Законы внешне обусловленного развития личности - это внутренние законы. Из этого должно исходить подлинное решение проблем развития и обучения, развития и воспитания" (Проблемы общей психологии. М.( 1973. С. 251). Для понимания учения Р. о человеке, об активности как модусе субъекта, личности большое значение имеет вышедшая уже после его смерти работа "Человек и мир". Тезис Р. о том, что человек и его психика формируются и выявляются через практическую деятельность, во взаимосвязи с др. людьми, что их проявления характеризуются особенностями различных видов деятельности - трудовой, игровой, обучающей, - имеет общефилософский смысл. Особо значим анализ им такого качества деятельности, как ее социальность, осуществляемость через субъекта различной степени общности - личности, группы, всего об-ва. В учение о мышлении вошли мн. положения Р. о предметности деятельности, а не только ее символическом и оперантно-поведенческом характере. Для социологии важны его идеи о многослойное личности: наличии у нее общих с др. психических свойств или чувств и ощущений; индивидуализированных социопсихических характеристик, напр., мотивации; социально обусловливаемых свойств. Р. доказывал возможность объективного изучения психики как субъективного феномена, т. е. принадлежащего человеку как субъекту, тем самым он расширял горизонты научного познания в целом, преодолевая установку редукционизма, согласно к-рому объективному изучению подвержено лишь материальное. Исследуя проблему свободы, Р. видел ее суть в самоопределении субъекта по отношению к действительности, к-рое является необходимым звеном в обусловленности действия. Благодаря сознанию человек может предусмотреть последствия своих действий; в силу этого действительность, еще не реализованная, определяет действия, посредством к-рых она реализуется. "Это обращение обычной зависимости - центральный феномен сознания в его соотношении со свободой, с ним непосредственно и связана свобода человека" (Бытие и сознание. М., 1957. С. 284). Р. трактовал также свободу как достижение и удержание нравственных позиций в противоречащих этому условиях. Тем самым свобода - вектор жизнедеятельности личности, ориентирующий на ее нравственное совершенствование и одновременно на ее способность изменять соотношение добра и зла в окружающем мире. Такая свобода, по Р., достигается не умозрительным путем, не психологической самонастройкой, а организованной субъектом деятельностью.