Веб-бібліотека

Ломачинська І.М. Бібліографознавство:

Загальне поняття про бібліографію та бібліографознавство. Предмет дисципліни "Бібліографознавство". Історія розвитку бібліографічних знань. Зародження бібліографічних знань. Розвиток бібліографії в Україні. Історичний процес формування визначення бібліографії і бібліографознавства. Бібліографія як галузь діяльності. Поняття про бібліографію як системне утворення. Суб'єкти, об'єкти бібліографії. Сучасні визначення бібліографії і бібліографознавства. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі. Загальне поняття бібліографічної інформації. Система "документ - споживач" як джерело виникнення бібліографічної інформації. Документально-бібліографічні потреби...

Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...

РОБИНЕ Жан Батист Рене

(23 июня 1735, Ренн - 24 марта 1820, там же) - французский философ. Учился в иезуитском коллеже и вошел в орден, но затем порвал с иезуитами и во избежание преследований уехал в Амстердам, где издал свое основное произведение - "О природе" (De la nature, 1.1 - 4,1761 - 66, сокращенный рус. пер. 1935). Вернувшись во Францию, в 1778 был назначен цензором в Париже. Выпустил 4 тома комментариев на словарь Бей.гя, 5 томов дополнений к ^Энциклопедии" Дидро. Принимал участие во Французской революции в начальный ее период. Философские взгляды Робине сложились под ктятвм Декарта, Ньютона, Лейбница и Локка, биологических теорий 17 - 18 вв. Единой творческой причиной природы он считал Бога, бытие которого устанавливается космологическим доводом: от цепи причин к первопричине. Робине отвергал физический и духовный антропоморфизм, провозглашал универсальный закон равенства добра и зла в каждой вещи и в каждом явлении. Согласно Робине, вся материя носит органический характер (гилозоизм), ее первоэлементом является мельчайший животный организм (зачаток). Природа представляет собой непрерывную градацию всех существ, на вершине ее лестницы находится человек. Психологию Робине сводил к механике мозговых волокон. Отрицая взгляд на человека как свободно действующее существо, Робине считал возможным, однако, в определенном смысле говорить о свободе воли: "Свобода - это возможность делать то, что не делаешь, или не делать того, что делаешь" ("О природе". М-, 1935, с. 322). Определенное влияние органицистских идей Робине прослеживается в натурфилософии Шеллинга.
Соч.: Les vertus, reflexions morales en vers. Rennes, 1814; в рус. пер.: Философские рассуждения о человеке и его превосходствах. Воронеж, 1800.
Лит.: Ситковский Е. П. Философия Ж. Б. Робине. М., 1936; Огурцов А. П. Философия науки эпохи Просвещения. М., 1993; Albert R. Die Philosophie Robinets. Lpz., 1903.
И. А. Андреева


© 2009-2020  lib.ltd.ua