Веб-бібліотека

Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії:

Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...

Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

РИКЁР ПОЛЬ

(1913-2005) - французский философ, один из ведущих  представителей феноменологической герменевтики. Профессор Сорбонны (Франция)и Чикагского университета (США),  почётный доктор более  30  университетов мира, лауреат Премии Киото. Основные работы: "Очерки по герменевтике" (1969), "От текста к действию. Очерки по герменевтике - II" (1986), "В школе феноменологии" (1986). В отличие от традиционной феноменологии он переносит  её  проблематику в  онтологическую плоскость:  для  него  герменевтика  не только метод познания, а способ бытия. Основное понятие - личность, поскольку она является местом рождения значений, дающих начало смыслу мира человеческой  культуры.  Он  руководствуется  регрессивно-прогрессивным  методом,  на основе  которого  пытается  диалектически осмыслить  явления  в  единстве  трёх временных измерений (прошлого, настоящего и  будущего). Только в единстве двух герменевтик - гегелевской и фрейдовской - он видит залог подлинной интерпретации. В интерпретации всегда присутствуют две герменевтики, которые имеют два разноплановых вектора: один - в сторону архаических образов, другой- к будущему, к возможному. В связи с этим он использует методологии археологии, телеологии и эсхатологии и соответствующие им дисциплины - психоанализ,  феноменологию  духа  и  феноменологию  религии,  которые  представляют собой различные способы интерпретации. По его мнению, эти методы вполне совместимы.  Философии как герменевтике надлежит соединить эти интерпретации и стать экзетезой всех значений, существующих в мире культуры. Дискурс у него обладает символической функцией. Он отличает философию языка от науки о языке. Науку о языке интересует замкнутая система знаков, а философия языка" прорывает" эту замкнутость в направлении бытия и исследует феномен языка как элемент обмена между структурой и событием. Ведущая роль в этом обменепринадлежит живому слову. Предлагая герменевтику в качестве истолкования (т.е.  метода  исторических  наук),  Рикёр  уделяет  большое  внимание  проблеме времени и его роли в интерпретации. Чтобы понять диалектику времени прошлого  и  настоящего,  необходимо  обратиться  к  третьему,  глубинному  времени  - времени самого смысла, которое имеет отношение к семантической конструкции смысла. При объяснении историчности, свойственной смыслу, Рикёр обращаетсяк пониманию синхронии и диахронии Леви-Стросса, а также к различию языка и смысла Ф.де Соссюра. Он считает, что структурализм - это наука (поскольку он в своём анализе абстрагируется от личности), а  герменевтика  - философская дисциплина (поскольку она вторгается в круг понимания и связана с "понимающим мышлением" человека).  Трактуя герменевтику как интерпретацию смыслов текстов культуры, он исследует структуру литературных  произведений, где интерпретация рассматривается как способ включения индивида в целостный контекст культуры. 


© 2009-2020  lib.ltd.ua