Веб-бібліотека

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки):

Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...

Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

РЕФЛЕКСИЯ

(от позднелат. reflexio - обращение на­зад), принцип человеч. мышления, направляющий его на осмысление и осознание собств. форм и предпосылок; предметное рассмотрение самого знания, критич. ана­лиз его содержания и методов познания; деятельность самопознания, раскрывающая внутр. строение и спе­цифику духовного мира человека.
Различают три вида Р.: элементарная Р., приводящая к рассмотрению и анализу знаний и поступков, к раз­мышлению об их границах и значении; науч.Р.- кри­тика и анализ теоретич. знания, проводимые на основе применения и уяснения тех методов и приёмов, к-рые свойственны данной области науч. исследования; филос. Р.- осознание и осмысление предельных основа­ний бытия и мышления, человеч. культуры в целом.
Как форма познания Р. есть не только критич., но и эвристич. принцип: она выступает как источник ново­го знания. Р. полагает в качестве своего предмета само знание о нем.
Как особая проблема Р. стала предметом обсуждения ещё в др.-греч. философии. Сократ выдвинул на первый план задачу самопознания, предмет к-рого - духовная активность в её познават. функции. У Платона и Арис­тотеля мышление и Р. толкуются как атрибуты, изна­чально присущие демиургу, божеств. разуму, в к-ром обнаруживается единство мыслимого и мысли. Подоб­ная трактовка Р. перешла через неоплатонизм в ср.-век. философию, где Р. преим. толковалась как отражённая в логосе миротворч. активность божества. В новое вре­мя трактовка Р. связана с проблемами филос. обоснования науч. знания. У Декарта Р. выступает в качестве способа постижения непосредственно достоверных ос­новоположений сознания. Кант трактовал подлинную Р. как отнесение знаний и представлений к соответ­ствующим познават. способностям: Р. определяет ис­точники познания (рассудок или чувств. созерцание), к-рые формируют понятия или представления. У Ге­геля Р. мирового духа выступает движущей силой его развития, внутр. формой историч. самосознания и са­моразвития культуры.
Для бурж. философии 20 в. характерны, с одной сто­роны, абсолютизация Р. как универс. способа анализа сознания (феноменология), а с другой - негативное толкование Р. как источника неадекватного самопозна­ния человека (экзистенциализм).
К. Маркс и Ф. Энгельс, отвергая метафизич. и идеалистич. трактовки Р., понимали филос. Р. как осозна­ние предметно-практич. отношения человека к миру. При этом философия выступает как Р., направленная на раскрытие всеобщих "сущностных сил" человека и человечества. См. Философия.


© 2009-2020  lib.ltd.ua