Веб-бібліотека - головна сторінка


Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха:

Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...
Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Система управління охороною праці в галузі. Загальні вимоги до побудови СУОПГ. Функції та структура СУОПГ. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці. Організація робіт з охорони праці. Планування заходів з охорони праці. Система навчання нормам і правилам охорони праці. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами. Система забезпечення безпечних умов праці. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці. Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі. Стан умов праці в галузі. Чинники, що формують умови праці...
Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Загальні засади національної макроекономіки. Методологія національної макроекономіки. Сутність національної макроекономіки. Питання національної макроекономіки в Конституції України. Національно-економічне мислення. Показники національної макроекономіки. Оцінка продуктивності та ефективності національної економіки. Національні продуктивні сили. Теорія формування і розміщення продуктивних сил. Сутність продуктивних сил. Економічні закони і розміщення продуктивних сил. Економічне районування і територіальна структура господарства. Методологія економічного районування. Методи аналізу територіальної організації економічної системи...
Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст: Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...
Основи митної справи в Україні / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні. Митна політика. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Прапор та емблема митної служби України. Завдання митних органів. Органи державного регулювання митної справи в Україні. Взаємодія митних органів України з іншими органами та особами. Інформування та консультування з питань митної справи. Роль і місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Митне оформлення. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів при переміщенні їх через митний кордон...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...

Івасів B.C. Гроші та кредит:

Гроші та грошові системи. Природа і сутність грошей. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. Необхідність і сутність грошей як економічної категорії. Функції грошей. Форми грошей та їх еволюція. Основні теорії грошей. Напрямки розвитку теорії грошей. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. Внесок Дж. М. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії грошей. Загальні теоретичні положення попиту і пропозиції грошей. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей. Грошово-кредитна політика України у світлі сучасних монетаристських теорій. Грошові системи. Поняття та елементи грошової системи. Основні типи грошових систем...

РЕАЛОГИЯ, ВЕЩЕВЕДЕНИЕ

(от латинского "res" - вещь) - гуманитарная дисциплина, изучающая единичные вещи и их экзистенциальный смысл в соотношении с деятельностью и самосознанием человека.
Огромное большинство вещей, повсеместно и повседневно нас окружающиx, никак не укладываются в рамки теоретических дисциплин, изучающих вещи: промышленной технологии, технической эстетики, товароведения, искусствознания. Предмет реалогии - зто такая сущность вещи, которая не сводится к техническим качествам изделия, или к зкономическим свойствам товара, или и эстетическим признакам произведения. Вещь обладает особой лирической и мемориальной сущностью, которая возрастает по мере того как утрачивается технологическая новизна, товарная стоимость и эстетическая привлекательность вещи. Эта сущность, способная сживаться, сродняться с человеком, раскрывается все полнее по мере того, как другие свойства вещи отходят на задний план, обесцениваются, устаревают. Задача реалогии как теоретической дисциплины - постичь в вещах их собственный, нефункциональный смысл, не зависимый ни от товарной стоимости, ни от утилитарного назначения, ни даже от их зстетических достоинств.
Важно провести терминологическое разграничение "предмета" и "вещи" "Предмет" требует в качестве дополнения неодушевленного существительного, а "вещь" - одушевленного. Мы говорим "предмет чего?" - производства, потребления, экспорта, изучения, обсуждения, разглядывания... но: "вещь чья?" - отца, сына, жены, подруги, попутчика... В данном случае язык лучше, чем любое теоретическое рассуждение, показывает разницу между принадлежностью одного и того же явления к миру объектов и к миру субъектов. Вещь выступает не как объект какого-либо воздействия, но как принадлежность субъекта, "своя" для кого-либо. "Изделия", "товары", "раритеты", "экспонаты" - это, в сущности, разные виды предметов: предметы производства и потребления, купли и продажи, собирания и созерцания. Между предметом и вещью примерно такое же соотношение, как между индивидуальностью и личностью: первое - лишь возможность или "субстрат" второго. Предмет превращается в вещь лишь по мере своего духовного освоения, подобно тому как индивидуальность превращается в личность в ходе своего самосознания, самоопределения, напряженного саморазвития. Сравним еще: "он сделал хороший предмет" - "он сделал хорошую вещь". Первое означает - произвести что-то руками, второе - совершить какой-то поступок. В древнерусском яаыке слово "вещь" исконно значило "дело", "поступок", "свершение", "слово"- и это значение, привходящее и в современную интуицию вещи, В каждом предмете дремлет что-то "вещее", след или возможность какого-то человеческого свершения...
Р.-М. Рильке осмысляет происходящий в индустриальную и постиндустриальную эпоху кризис традиционной вещепричастности и вещепреемства как выдвижение новых творческих задач сбережения и осмысления единичных вещей: "Еще для наших дедов был "дом", был "колодец", знакомая им башня, да просто их собственное платье, их пальто; почти каждая вещь была сосудом, из которого они черпали нечто человеческое и в который они складывали иечто человеческое про запас. (...) Одухотворенные, вошедшие в нашу жизнь, соучаствующие нам вещи сходят на нет и уже ничем не могут быть заменены. Мы, быть может, последние, кто еще знали такие вещи. На нас лежит ответственность не только за сохранение памяти о них (этого было бы мало и это было бы ненадежно) и их человеческой и божественной (в смысле домашних божеств - "ларов") ценности. (...) Задача наша - так глубоко, так страстно и с таким страданием принять в себя эту преходящую бренную землю, чтобы сущность ее в нас "невидимо" снова восстала". [1]
Экзистенциальный смысл единичных вещей, разделяющих судьбу своего владельца, многообразно исследовался в художественной словесности, например, у Андрея Платонова, который назвал философическое внимание к единичным вещам "скупостью сочувствия". "Вощев подобрал отсохший лист и спрятал его в тай ное отделение мешка, где он сберегал всякие предметь несчастья и безвестности. "Ты не имел смысла жизни,- со скупостью сочувствия полагал Вощев, - лежи здесь, я узнаю, за что ты жил и погиб. Раз ты никому не нужен и валяешься среди всего мира, то я тебя буду хранить и помнить".
Проверка вещи на смысл - любой самой малой, пустячной вещи - соотносит реалогию с метафизикой. Может ли устоять мир, если хоть одна пылинка в нем выпадет из строя, окажется лишней, ненужный - или единичный антисмысл, как античастица, способен взорвать все разумное устройство вселенной? Современная ситуация массового производства и потребления остро вопрошает о смысле "безродных и безвестных" вещей и выводит к проблеме мирооправдания, или космодицеи. Мир тогда лишь по совести оправдан для человека, если все, что в нем есть, не случайно и не напрасно.
Лирический музей, или Мемориал вещей, прообраз которого - вещевой мешок Вощева, - это и есть один из возможных опытов космодицеи, оправдания мира в его мельчайших составляющих. То, что здесь собраны небогатые вещи незнаменитых людей, усиливает ценность их осмысления. Чтобы постичь природу вещества, физик обращается не к многотонным глыбам его, а к мельчайшим частицам. Так и смысловое мироустройство для своего постижения требует микроскопического проникновения в такую глубину, где исчезают крупные и раскрываются мельчайшие смыслы. Не в знаменитом алмазе "Куллинан", не в треуголке Нанолеона, не в скрипке Страдивари, а в какой-нибудь ниточке, листике, камешке, спичке обнажается неделимый, "элементарный" смысл вещей. Наименьшая осмысленная вещь несет в себе наибольшее оправдание миру.
Причем этот смысл, обретенный вещью, с благодарностью возвращается обратно человеку, заново подтверждая его собственную неслучайность: космодицея становится прологом к антроподицее. Еще раз процитируем А. Платонова: "Вощев иногда наклонялся и поднимал камешек, а также другой слипшийся прах, и клал его на хранение в свои штаны. Его радовало и беспокоило почти вечное пребывание камешка в среде глины, в скоплении тьмы: значит, ему есть расчет там находиться тем более следует человеку жить". На камешке, поднятом с земли и имеющем некий "расчет", человек воздвигает собственную надежду - быть сторицей оправданным в мире оправданных единичностей.
Так между человеком и вещью совершается встречна движение и возрастание смыслов. Может быть, главное что вынес бы посетитель из лирического музея,- не только новое ощущение близости со своим предметным окружением, но и новую степень уверенности в себе, своеобразную метафизическую бодрость, которая укреплял бы его в ненапрасности собственного существования.
Единичная вещь трудно поддается осмыслению - именно единичность и ускользает от определения в мыслях и словах, которые рассчитаны на постижение общего. Легче постигнуть значимость целого класса или рода предметов, чем их отдельного представителя - "листвы" или "камня", чем вот этого листика или камешка. Приближаясь вплотную к единичному, задавая ему нефункциональный, философско-мировоззренческий вопрос: "зачем ты живешь?" - воочию чувствуешь, как этот вопрос упирается в тайну целого мироздания: только вместе с ним или вместо него единичное может дать ответ.
Известно, что абстрактное мышление по мере своего исторического развития восходит к конкретному. Мышление единичностями - высшая ступень такого восхождепия. При этом общие категории, лежащие в основе всякого теоретического мышления, не отменяются но испытываются в движении ко все более полному, всестороннему и целостному воспроизведению вещи как синтеза бесконечного множества абстрактных определений. Логические абстракции, которые в ходе исторического развития возвысили человеческий разум над эмпирикой простых ощущений, как бы вновь возвращаются к исходной точке, единичной вещи для тогo, чтобы раскрыть в ней свернутое богатство всей человеческой культуры и вселенского смысла. Единичное, "это", наиболее прямо связано с единым, со "всем". Реалогия постигает реальность не только в обобщенных понятиях и даже не в более конкретных образах, но в единичных вещах, ищет способы наилучшего описания и осмысления бесчисленных "этостей". Единичное - существует, и значит, оно - существенно.
Самый сложившийся и развитый раздел реалогии - это т.н. сидонология (от греч. "сидон", плащаница) - дисциплина, изучающая Туринскую плащаницу, которой по преданию Иосиф из Аримафеи обвил тело Иисуса, снятое с креста, и которая загадочно запечатлела его облик.
Основные интуиции реалогии были впервые ясно выражены у Иоанна Дунса Скотта в его учении об индивидах как единственно реальных существованиях, в отличие от общих понятий, универсалий: "возникает не белизна, а белая доска... как целое само по себе". При обосновании реалогии как области знания можно воспользоваться идеями Г. Риккерта о построении "индивидуализирующих" наук, которые, в отличие от "генерализирующих", имеют дело со смыслом единичных явлений. К числу таких наук следовало бы отнести не только историю, изучающую смысл однократных событий на оси временн, но и реалогию, которая изучала бы уникальные смысловые образования на осях пространства. Реалогия - это и есть наука о вещах как формообразующих единицах пространства, границах его смыслового членения, через которые выявляется его ценностная наполненность, культурно значимая метрика (подобно тому как история выявлнет ценностную наполненность времени в смысловых единицах событий).
Согласно современным гуманитарным представлениям, вещи придают пространству свойства текста. "...Вещи высветляют в пространстве особую, ими, вещами, представленную п а р а д и г м у и свой собственный порядок - синтагму, т, е. некий текст... Реализованное (актуализированное через вещи) пространство в этой концепции должно пониматься как сам текст..." [2] Таким образом, реалогияесть наука о раализованном, т. е. расчлененном и наполненном вещами, пространстве, о его текстуальных свойствах, которые через описание обычных вещей - экспонатов Лирического музея - перекодируются в языковые тексты. Лирический музей - это пространство, говорящее сразу на двух языках: вещей и слов, которые обнаруживают благодаря зтому совмещению возможности и границы своей взаимопереводимости.
Предмет реалогии - реалии, то, что существует в форме отдельной вещи, предмета, изделия, т.е. обладает физической и смысловой дискретностью, что указуемо и показуемо, как "это", для чего имеется общее имя и что, однако, представляет не вид, не род, а индивидуальное явление внутри данного рода, вот этот стол или вон тот цветок. Концепция прерывности, отдельности, дискретности вещественно-смыслового поля важна для понимания реалогии как науки о res в их отличии от universalia. Именно границы вещей, разрывы континуума, и образуют те смыслы, которые делают каждую вещь единственной.
Реалогия включает в себя поэтику, антропологию, культурологию, семиотику, теологию единичных вещей - не их текстуальных следов или визуальных образов, а их собственного предметного бытия, как отдельных явлений. См. также Квантовая метафизика, Существоведение, Универсика.
-------------------------------------------------
[1] Письмо В. фон Гулевичу, 13. XI. 1925. Рильке Р.-М. Ворспведе. Огюст Роден. Письма. Стихи. М., "Искусство", 1971, с. 305.
[2] Топоров В. Н. Пространство и текст. В кн.: Текст: семантика и структура. М., 1983, с. 219.
---------------------------------------------------------------
Концепция реалогии, изложенная в статье М. Эпштейна "Реалогия - наука о вещах". Декоративное искусство, 1985, #6, сс. 21-22, 44, вызвала дискуссию: Аронов В. Вещь в аспекте искусствознания (1985, # 11); Анненкова Л. Реалогия и смысл вещи (1986, # 10); Воронов Н. На пороге "вещеведения" (там же). Появились и реалогические опыты других авторов - участников лирического музея (Москва,1986 г.): Аристов В. В., Михеев А. В. Тексты с описанием вещей-экспонатов лирического музея".- В кн.: Вещь в искусстве. Материалы научной конференции 1984. М., "Советскнй художник", 1986, с. 324 - 331.
М. Эпштейн. Вещь и слово. К проекту "лирического музея" или "мемориала вещей". Вещь в искусстве. Материалы научной конференции. 1984 (вып. ХУ11), М., Советский художник, 1986, 302-324.
Вещь и слово. О лирическом музее, в кн. М. Эпштейн. Парадоксы новизны. О литературном развитии Х1Х-ХХ веков. М., Советский писатель, 1988, 304-333.
Михаил Эпштейн