Веб-бібліотека - головна сторінка


Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови:

Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Ознаки фразеологізму. Обсяг фразеології. Олександр Потебня - предтеча української фразеології. Ідеографічна характеристика фразеології. Вибірковість фразеології. Ідеографічна класифікація фразеологізмів. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Співвіднесеність фразеологізму і слова. Творення слів на базі фразеологізмів. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Функціональна класифікація...

Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...
Матвієнко В. Я. Соціальні технології: Вступ до теорії соціальних технологій. Соціалізація як неодмінна умова реалізації соціальних технологій. Сучасні тенденції суспільного розвитку. Основні поняття соціалізації. Людина в процесі соціалізації. Середовище соціалізації. Соціальні системи і процес соціалізації. Соціальний процес - предмет технологізації. Основні теоретичні принципи побудови соціальних технологій. Соціальні технології як частина соціальних стосунків. Класи і типи соціальних технологій. Технології влади. Суспільство і держава. Проблеми взаємодії громадянського суспільства і держави. Політична система як ціле. Політична влада. Суть і способи функціонування політичної влади. Механізм реалізації політичної влади. Технологія демократичних виборів...
Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...

РЕАЛИЗМ

(от позднелат. realis - вещественный, действительный) - философское направление, признающее лежащую вне сознания реальность, которая истолковывается либо как бытие идеальных объектов (Платон, средневековая схоластика), либо как объект познания, независимый от субъекта, познавательного процесса и опыта (философский реализм 20 в.). Проблема универсалий исторически восходит к учению Платона об организующих мир и самодовлеющих сущностях - "идеях", которые, находясь вне конкретных вещей, составляют особый идеальный мир. Аристотель в отличие от Платона считал, что общее существует в неразрывной связи с единичным, являясь его формой.
Реализм в средневековой философии - один из основных наряду с номинализмом и концептуализмом вариантов решения спора об универсалиях, выясняющих онтологический статус общих понятий, т. е. вопрос об их реальном (объективном) существовании. В отличие от номинализма, для которого реальна лишь единичная вещь, а универсалия - основанное на реальном сходстве предметов обобщение в понятии, реализм считает, что универсалии существуют реально и независимо от сознания (universalia sunt realia).
В богатом оттенками учении реализма обычно выделяют два его вила: крайний реализм, считающий универсалии существующими независимо от вещей, и умеренный реализм, полагающий, что они реальны, но существуют в единичных вещах. Реализм в крайнем своем выражении из-за пантеистических тенденций вошел в конфликт с церковью, поэтому в Средние века господствовал умеренный реализм. Платонизм переработан в 3 - 4 вв. неоплатонизмом и патристикой (крупнейший представитель последней Августин истолковывал "идеи" как мысли творца и как образцы творения мира). Иоанн Скот Эриугена (9 в.) считал, что общее целиком присутствует в индивидууме (единичные веши) и предшествует ему в божественном уме; сама вещь в своей телесности есть результат облачения сущности акциденциями (случайными свойствами) и является суммой умопостигаемых качеств. В 11 в. крайний реализм возникает как оппозиция номинализму И. Росцелини, выраженная в доктрине его ученика 1ильома из Шампо, утверждающего, что универсалии как "первая субстанция" пребывают в вещах в качестве их сущности. В русле реализма развивают свои учения Ансельм Кентерберийский (11 в.) и Аделард Батский (12 в.). Ансельм признает идеальное бытие универсалий в божественном разуме, но не признает их существования наряду с вещами и вне человеческого или божественного ума.
Но наиболее устойчивым и приемлемым для церкви оказался реализм Альберта Великого и его ученика Фомы Аквинского (13 в.). Универсалии, согласно Фоме, существуют трояко: "до вещей" в божественном разуме - как их "идеи", вечные прообразы; "в вещах" - Как их сущности, субстанциальные формы; "после вещей" в человеческом разуме - как понятия, результат абстракции. В томизме универсалии отождествляются с аристотелевской формой, а материя служит принципом индивидуации, т. е. разделения всеобщего на особенное. Умеренный реализм серьезно поколебленный номиналистом Оккамом, продолжает существовать и в 14 в.; последняя значительная доктрина умеренного реализма появляется в 16 в. у Суареса. Средневековый реализм пытался осмыслить проблему общего и единичного, природу абстракций. Реализм в современной философии - совокупность философских учений и школ, общая черта которых - признание реальности предмета познания, т. е. его независимости от сознания и познавательных актов. Признание объективности предмета познания в гносеологии связано в современном реализме с метафизическим противопоставлением субъекта и объекта как в гносеологическом, так и в онтологическом плане. Разрабатываются три варианта понимания познания: непосредственное познание, подразумевающее принципиальную однородность субъекта и объекта в онтологическом плане (неореализм, или "непосредственный реализм"); опосредованное, связанное с принципиальной их разнородностью и требующее "посредника", переносящего информацию от объекта к субъекту (критический реализм) ; третьим является "онтологическое" решение, признающее субъект и объект равноправными сторонами единого бытия (критическая онтология).
Лит.: Пути реализма. М., 926,ЛуканоеД. М. Гносеология американского "реализма". М., 1968; Юдина Н. С. Проблема метафизики в американской философии 20 в. М., 1978; Harlow V. E. Bibliography and Genetic Study of American Realism. Oklachoma City, 1931; Wtdl. Introduction to Realistic Philosophy. N. Y, 1948; PassmoreJ. A Hundred Years of Philosophy, rev. ed. N. Y, 1966; Grabmann M. Die Geschichte der scholastischen Methode, Bd. 1-2. В., 1957; Taylor H.O. The Medieval Mind, v. 1 - 2. Cambr., 1959; Carre M. H. Realists and Nominalists. Oxf., 1961; Copleston F. A. A History of Philosophy, v. 2-3. N. Y., 1962-63; Stegmiiller W. Glauben, Wissen und Erkennen. Darmstadt, 1967.
А. Л. Доброхотов