Веб-бібліотека - головна сторінка


Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес:

Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...

Заброцький M.М. Основи вікової психології: Предмет та методи вікової психології. Предмет вікової психології як науки. Загальна характеристика віку. Теоретичні концепції вікової психології. Методи вікової психології. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки. Розвиток і формування. Особливості психічного розвитку. Рушійні сили розвитку психіки. Навчання, виховання та розвиток психіки. Вікова періодизація психічного розвитку. Психологічні особливості дошкільного віку. Особливості психічного розвитку немовляти. Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку. Психологічна готовність дітей до школи. Шестирічні діти. Психологічні особливості молодшого школяра...
Мальська М. П. Туристичне країнознавство: Предмет і зміст туристичного країнознавства. Туризм у країнах Європи. Австрія. Андорра. Бельгія. Болгарія. Велика Британія. Греція. Данія. Естонія. Ірландія. Ісландія. Іспанія. Італія. Латвія. Литва. Монако. Нідерланди (Голландія). Німеччина. Норвегія. Польща. Португалія. Туреччина. Фінляндія. Франція. Хорватія. Угорщина. Україна. Чехія. Чорногорія. Швейцарія...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...

РАМАНУДЖА

(1017-1137) - индийский религиозный философ, создатель учения вишашта-адвайта (недвойственность, определяемая различиями) в рамках веданты. Родился в Шриперумбудуре, недалеко от Мадраса, и уже в ранней юности стал учеником ведантиста Ядавапракаши. По преданию, был призван мудрецом Ямуной, но не успел прибыть в Шрирангам до его смерти; однако во время похоронной процессии Рамануджа увидел три согнутых пальца на руке Ямуны и истолковал это как приказание соединить в своем творчестве идеи "Брахма-сутр", эротико-мистическую традицию поэтов-альваров и доктрину бхакги. Основные труды: "Шри-бхашья" ("Прекрасное толкование") - Комментарий на "Брахма-сутры", Комментарий на "Бхагавадгиту", трактаты "Ведартха-санграха" ("Совокупность [речений] о смысле Вед"), "Веданта-сара" ("Сущность веданты"), "Веданта-дипа" ("Свет веданты") и др. Начиная с учения Рамануджи все последующие школы веданты развиваются внутри вишнуитского направления. В целом Рамануджа выстраивает свою систему в постоянной полемике с адвайта-ведантой Шанкары. Знаменитые "семь возражений" (сапта-анулапатга), с которых начинается "Шри-бхашья" Рамануджи, касаются проблемы источника и основы авидьи (неведения) и проблемы принципиальной невыразимости, неизреченности (анабхилапья) Аммана как чистого знания. С точки зрения Рамануджи, представление адвайты о бескачественном Брахмане и "космической иллюзии" (майе} слишком сближается с шунья-вадой мадхьямиков; поэтому и сам Шанкара всегда казался ему "праччханна-бауддха" - "скрытым буддистом". Для Рамануджи высший Брахман - это Господь, наделенный множеством благих качеств, майя толкуется не как "космическая иллюзия", но скорее как способность Бога бесконечно творить "удивительные вещи", а единство души и Брахмана выступает не как абсолютное тождество, но всего лишь как неразрывное отношение, которое связывает целое и его части, а субстанцию нераздельно соединяет с ее атрибутами. Наконец, вместо ориентации на чистое знание, которое в адвайте совпадает с освобождением, в учении Рамануджи на первое место выходит "бхакги", или любовь, "сопричастность" Богу, которая одна лишь способна обеспечить адепту истинное спасение - возможность вечного пребывания в божественном мире - Вайкунтае.
Соч.: Sribhasya with Srutaprakasika of Sudarsanasuri, v. 1 - 2, ed. by Vrraraghavacarya. Madras, 1989; Ramanujas Nfedaithasangraha, ed by J. B. van Buitenen. Poona, 1956; Commentary on the vedanta S iras, transi, by G. Thibaut. Delhi, 1962.
Лит.: Костюченко В. С. Классическая веданта и неоведантизм. М., 1983; Srinivasacari D. N. Sankara and Ramanuja. Madras, 1913; BharaawajK. D. The Philosophy ofRamanuja. New Delhi, 1958; SrinivasachariP. N. Advaita and Visistadvaita. Bombay, 1961; EsnoulA. M. Ramanuja et la mystique vishnouite. R, 1964; MoellerM. Die Mythologie der vedischen Religion und der Hinduismus. Stuttg., 1966; Carman J. B. The Theology of Ramanuja. L., 1974.
Я. В. Исаева