Веб-бібліотека

Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі:

Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...

Соціологічна теорія: традиції та сучасність / За ред. А.Ручки: Концептуальні основи соціології XXI століття. Виклики соціології XXI століття: глобалізація, посткласицизм, постмодернізм. Інтегралістська соціологія Пітирима Сорокіна. Феноменологічна соціологія: досвід аналізу повсякденного світу. Етносоціологія: сучасний контекст. Сучасна соціологія конфлікту: образ соціальної реальності. Соціологія суб'єктивної реальності...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...

Психоанализ

Психоанализ - это прежде всего область медицинской практики. В основании того, что называется "психоаналитическим движением", лежит деятельность практикующих в разных странах врачей-психотерапевтов, которых насчитывается не менее сотни тысяч. Над этой деятельностью надстраиваются различные учебные и исследовательские институты, фонды, издательства, журналы, национальные ассоциации, входящие в Международную психоаналитическую ассоциацию. Помимо нее существует еще ряд организаций - ассоциации "индивидуальной психологии" А. Адлера, "аналитической психологии" К.Г. Юнга, неофрейдистов (основана К. Хорни), организации сторонников М. Клейн, Ж. Лакана и др. Генетически все эти учения и организации связаны с идеями основателя психоанализа З. Фрейда: при всех отличиях в теории, в практике психотерапии "сектанты" близки "ортодоксам" фрейдистской ассоциации.
Уже поэтому термин "психоанализ" значительно шире термина "фрейдизм". Психоанализ вообще не является чистой теорией, доктриной или идеологией. Психоаналитиками могут быть ультралевые марксисты и неоконсерваторы, верующие в Бога и убежденные атеисты. Объединяет каждую ассоциацию аналитиков только принятие некоторых тезисов относительно природы человеческой психики и методов лечения душевных болезней. Психоаналитики получают, как правило, медицинское образование, которое скорее препятствует, нежели способствует философской спекуляции. После того, как психоанализ сделался частью медицинского истеблишмента в Америке и в Европе, отпала нужда в апологетике и психоаналитики все реже обращаются к философской аргументации. Как с сожалением отмечал недавно виднейший американский историк психоанализа П. Гэй, из 25 тысяч нынешних аналитиков в США лишь единицы продолжают интересоваться искусством, философией, социальными и политическими проблемами; главной "теоретической" заботой остается обоснование получения высоких гонораров. Если в первом поколении психоаналитиков было много оригинальных теоретических умов, то впоследствии наибольшую склонность к самостоятельному творчеству проявляли почти исключительно "еретики", тогда как "ортодоксы" довольствовались тем багажом идей, которые достались им от отца-основателя психоанализа Зигмунда Фрейда.
Психоаналитические идеи вошли в жизнь и сознание образованных американцев и европейцев, которые осмысливают свои семейные и служебные отношения в терминах Фрейда, да и детей воспитывают по книгам ориентированных на психоанализ педагогов, вроде Б. Спока. Психоаналитическую подготовку получило и получает множество менеджеров, специалистов по рекламе и "человеческим отношениям", "социальных работников"; влияние психоанализа легко обнаруживается в творчестве многих писателей, драматургов, кинорежиссеров, журналистов. Помимо психологии и психиатрии, психоанализ оказал значительное влияние на антропологию, социологию и ряд других наук о человеке.
Все эти приложения и области влияния психоанализа представляют немалый интерес, но, скорее, не для истории философии, а для социологии знания. Нас здесь интересуют прежде всего философские аспекты психоанализа, однако следует отметить, что "психоаналитической философии" как таковой не существует. Можно говорить о философских воззрениях Фрейда и некоторых его оппонентов из числа "раскольников". Конечно, и медицинская практика, и применение психоанализа к различным областям культуры ставят немалое число философских проблем. Но ответ на такие вопросы всегда индивидуален: собственный взгляд на философские проблемы имелся не у "психоанализа", а у Фрейда, Адлера, Юнга, Фромма, Лакана и некоторых других аналитиков.


© 2009-2020  lib.ltd.ua