Веб-бібліотека

Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління:

Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...

Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Багров М. В. та ін. Землезнавство: Історія й методологія сучасного землезнавства. Історія формування уявлень про землю і всесвіт. Від натурфілософії до сучасної науки: уявлення людства про Всесвіт і Землю. Уявлення про будову Землі. Земна поверхня як географічне середовище людства. Спадщина видатних європейських землезнавців. Землезнавство найновішого часу. Основні поняття сучасного землезнавства. Методологія сучасного землезнавства. Джерела інформації в землезнавстві. Парадигми землезнавства. Методологічні засади землезнавства. Засоби подання інформації в землезнавстві. Методи землезнавства. Загальні природничі й організаційні закони в географічній оболонці. Механічна взаємодія в планетарних фізико-географічних процесах. Ізостазія в геосферах...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...

ПСЕВДО-ДИОНИСИЙ АРЕОПАГИТ

христианский мыслитель 5 или нач. 6 в., представитель поздней патристики. Его трактаты и послания от имени образованного афинянина 1 в., обращенного в христианство проповедью апостола Павла и упоминаемого в новозаветных "Деяниях апостолов" (17, 34). Первое известие о сочинениях Псевдо-Дионисия Ареопагита связано с религиозным собеседованием между православными и монофиситами в Константинополе в 533. Фразеология и стилистика сочинений, бытовые реалии, упоминаемые в контексте символических истолкований, наконец, следы прямого использования текстов Прокла, выявленные в конце 19 в. Г. Кохом и И. Штигльмайром, - все это в совокупности не позволяет датировать "Corpus Areopagiticum" ("Ареопагитики"), как его принято называть в науке, ранее 2-й пол. 5 в.; некоторые дополнительные данные указывают на сирийскую среду. Грузинский исследователь Ш. И. Нуцубидзе и (независимо от него) бельгийский специалист Э. Хонигман предложили идентифицировать автора трактатов с монофиситским церковным деятелем и мыслителем Петром Ивером, уроженцем Иверии (восточной Грузии), епископом Маюмы (близ Газы); высказывались и другие гипотезы (авторство Севера Антиохийского, круг Иоанна Скифопольского и т. п.), ни одна из которых, однако, не приобрела общего признания.
"Ареопагитический корпус" включает 4 трактата ("О небесной иерархии", "О церковной иерархии", "О божественных именах", "Таинственное богословие") и 10 посланий; развиваемая в них доктрина - высшая точка христианского неоплатонизма. Усвоив и развив неоплатонические представления о безусловной неопределимости и неописуемости Бога (апофатическая теология - тема "Таинственного богословия") и об условной возможности восходить к Богопознанию по иерархической лестнице аналогий (катафатишская теология - тема "О божественных именах"), автор связал онтологию неоплатонизма (и порожденное ею учение о символе) с социальной проблематикой; доктрина о "церковной иерархии" непосредственно подстраивается к доктрине о "небесной иерархии". При этом в отличие от мистического историзма Августина (Церковь как "град божий") образ Церкви как идеального человеческого сообщества, находящегося в согласии с законами универсального бытия, предельно статичен: это иерархия людей, непосредственно продолжающая иерархию ангелов, отражение чистого света в чистых зеркалах, передающих луч друг другу, стройный распорядок церковных "таинств" (описываемых как "посвящения" при помощи лексики античных языческих мистерий); какой-либо драматизм и противоречия полностью отсутствуют. Символизм в истолковании всего сущего, эстетически переживаемая картина мира как иерархии света оказали всеобъемлющее влияние на всю средневековую эстетику (в т. ч. на теорию света и символа у Сугера, воплощенную в художественной практике готического искусства, поэзию Данте - "Рай" и др.).
Учение Псевдо-Дионисия Ареопагита получило официальное признание в византийском православии первоначально благодаря его интерпретации Максимом Исповедником. Его влияние испытали Иоанн Дамаскин, Григорий Палама и противник Паламы Варлаам Калабрийский, позднее Максим Грек и другие древнерусские мыслители. На Западе "Ареопагитический корпус" стал известен с 9 в.; к нему писали комментарии многие мыслители средних веков и Возрождения, в т. ч. Фома Аквинский и М. Фичино, сильное влияние его идей испытали Иоанн Скот Эриугена и Николай Кузанский.
Соч.: MPG, t.3; La hierarchie celeste. P., 1970; в рус. пер.: О божественных именах. Буэнос-Айрес, 1957; О божественных именах. О мистическом богословии. СПб., 1994; О небесной иерархии. СПб., 1997; Послание Титу-иерарху, - В кн.: Прохоров Г. М. Памятники переводной и русской литературы XIV-XV веков. Л., 1987, с. 179-199; Послание 1. Гаю Монаху. Послание 5. Дорофею диакону - В кн.: Историко-философский ежегодник-90. М., 1991, с. 226.
Лит.: Скворцов К. И. Исследование вопроса об авторе сочинений, известных с именем св. Дионисия Ареопагита. К., 1871; НуцубидзеШ. Тайна Псевдо-Дионисия Ареопагита. Тбилиси, 1942; Он же. Петр Ивер и проблемы ареопагитики. Тбилиси, 1957; Хонигман Э. Петр Ивер и сочинения Псевдо-Дионисия Ареопагита. Тбилиси, 1955; Данб/wa С. И. К вопросу о личности Псевдо-Дионисия Ареопагита. - В сб.: Византийский временник, т. 8. М. - Л., 1956; Roques R. Lunivers dionysien. P., 1954, PepinJ. univers dionysien et univers augustinien. Aspects de la dialectique. P., 1956; Vanneste S. Le Mystere de Dieu. Essai sur la structure rationelle de la doctrine mystique du PseudoDenys LAreopagite. Bruges, 1959; Goltz H. HIERA MESITEIA. Zur Theorie der hierarchischen Sozietat im Corpus Areopagiticum. Erlangen, 1974 ("Oikonomia", Bd 4).
С. С. Аверинцев


© 2009-2020  lib.ltd.ua