Веб-бібліотека - головна сторінка


Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка:

Загальні основи педагогіки. Учитель і суспільство. Людина і суспільство. Роль учителя у суспільному розвитку. Функції учителя. Якості учителя-вихователя. Педагогічні вміння учителя-вихователя. Педагогічна майстерність. Предмет і завдання педагогіки. Предмет педагогіки, її категорії. Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Структура педагогічних наук. Методи науково-педагогічних досліджень. Розвиток і формування особистості. Поняття про розвиток і формування. Біологічне і соціальне у розвитку людини. Акселерація та ретардація. Вікова періодизація дітей. Мета і завдання виховання. Сутність виховання, його мета. Завдання складових виховання. Комплексний підхід до виховання...

Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...
Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

ПРОВИДЕНЦИАЛИЗМ

(от лат. providentia - "провидение") - западно-христианское, католико-протестантское истолкование истории и политики как осуществления божественного плана, промысла Бога, спасительно направляющего человечество к царству Божию на земле. В этом смысле показательны труд Августина "О граде божием" и сочинение Лютера "О рабстве воли". В кальвинизме провиденциализм неотделим от предопределения. При этом постоянно Предпринимается попытка (в т. ч. и в современной протестантской теологии) примирения фатализма со свободой человеческой воли в политике и социально-исторической сфере. В православно-христианской традиции провиденциализм - это не построение "земного рая", а промысел Божий, сохранение мира и сохранение абсолютной самоценности человеческой жизни как "образа и подобия Бога" и направление человечества "к стяжанию даров Духа Святого". Свою конкретизацию эти взгляды найдут в концепции "Симфонии" (созвучия) Церкви и государства в известной 6-й новелле "Номоканона" императора Юстиниана (6 в.) и в "Эпанагоге" (9 в.). Церковь и государство не должны быть враждебны друг другу. Кесарево и Божие не должны быть в конфликте, но в полной гармонии и согласии, друг другу помогая, но не упраздняя свободы и самостоятельности каждого. Церковь в этом смысле всегда "теократична", властвуя только над сердцами людей, тогда как государство - над телами. В этом иерархическом моменте "Симфонии" особо показательна халкидонская доктрина (7 в.) восточного христианства. В православии утверждается моральное (но не юридическое, социально-политическое или торгово-промышленное) первенство-харизма не просто за церковью, а за ее Невидимой Главой, Единым Истинным Царем - Иисусом Христом. Только с такой энтелехией (целеустремленным активным началом) государство внутренно и инициативно становится орудием Промысла Божия. В дальнейшем этот взгляд на провиденциализм и Промысел Божий будет продолжен в русской религиозно-метафизической, а также социально-политической и правовой традициях 19 - нач. 20 вв. Особо пристально метафизика и право будут рассмотрены П. И. Новгородцевым в работе "Об общественном идеале". По мнению С. Н, Булгакова, через папизм иудейский хилиазм (мечта о земном граде) возродился в западном "социально-экономически активном" учении, а затем и в среде "светско-гуманистического мировоззрения". Впрочем эта же тенденция, свойственная католицизму и протестантизму, проникает и в православие в учение о мистическом самодержавии, будто бы призванном осуществить земной град. Однако в православии это мнение никогда не получало характера догмата, оставаясь лишь частным мнением или плодом злоупотребления. В отличие от К. Н. Леонтьева, К. П. Победоносцева Булгаков и позднее А. В. Карташев отвергли мистическую связь между православием и самодержавием: эта связь была создана историей и ею же на наших глазах медленно, но верно разрушается. Кроме того,самостоятельный подход к подобного рода проблемам в русской религиозно-философской мысли был намечен у И. В. Киреевскогои А. С. Хомякова, продолжен В. С. Соловьевым, затем В. В. Зеньковским, В. Н. Лоеским и др. Русские мыслители отмечали догматическую неясность установки, благословенной в 13 в. Фомой Аквинским, на автономную силу "естественного света разума", независимого от откровения веры в связи с провиденциально-промыслительными вопросами. С тех пор прослеживается довольно ясное движение от "избранного первосвященника"-политика, к "избранной общине" экономически удачливых верующих, а затем и к избранному обществу, государству, классу. Социализм, социализация как обобществление, обмирщение, "провиденциальное" стремление к тоталитарному мещанству обличается русскими мыслителями совершенно определенно. Вслед за Ф. Достоевским Булгаков указывает на то, что это явления одного порядка, порождение одной и той же сущности, которая выразилась в иудейском хилиазме. Подобного рода критика, предъявленная католичеству и протестантизму в связи с вопросами Провиденциализма - Промысла Божия в русской православной традиции еще Хомяковым, оставалась и до сих пор остается без ответа.
Jim;: Булгаков С. Н. Два Града. М., 1996; Вебер М. Избр. соч. М., 1990; Ильин И. А. Соч. в 2 т. М., 1993, т. I; Хомяков А. С. Соч. в 2 т. М., 1994, т. 2; Шамшурин В. И. Христианская социология R А. Орбели. - "Соц. исследования", 1991, № 11.
В. И. Шамшурин