Веб-бібліотека

Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови:

Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Ознаки фразеологізму. Обсяг фразеології. Олександр Потебня - предтеча української фразеології. Ідеографічна характеристика фразеології. Вибірковість фразеології. Ідеографічна класифікація фразеологізмів. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Співвіднесеність фразеологізму і слова. Творення слів на базі фразеологізмів. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Функціональна класифікація...

Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...
Чекман І. С. та ін. Фармакологія: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Предмет і завдання дидактики. Предмет і функції дидактики, становлення дидактики як науки. Зв'язок дидактики з іншими науками. Завдання сучасної дидактики початкового навчання. Види і методи дидактичних досліджень. Зміст початкової освіти. Поняття про зміст освіти. Реформування змісту початкової освіти. Навчальні плани і програми для початкових шкіл. Підручники для початкової школи. Процес навчання. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. Сутність процесу навчання. Принципи і правила навчання. Етапи навчального процесу. Організація диференційованого навчання. Контроль та оцінка результатів навчання. Взаємозв'язок навчання і розвитку учнів. Рушійні сили розвитку дитини...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Трач Ю. В. Архівознавство: Система архівних установ України. Система архівних установ України. Організація роботи архівів. Національний архівний фонд. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи. Формування Національного архівного фонду. Організація архівних документів. Історія архівної справи в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської. України (середина XVII-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. Архіви України XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920 pp.). Архівна справа в Західній Україні...
Блощинська В.А. Сучасне діловодство: Поняття про діловодство. Суть діловодного процесу. Нормативна база. Принципи організації діловодного процесу. Форми організації роботи з документами. Канцелярія та її функції. Документ з найдавніших часів до наших днів. Поняття про документ. Матеріали для виготовлення документів. Суть документальної інформації. Вимоги до документа. Класифікація документів. Ознаки і групи. Реквізити сучасних ділових документів та правила їх оформлення. Рівні стандартизації документів. Підготовка до складання службових документів. Мовний стиль ділового документа. Текст службових документів. Його складові частини. Композиційні особливості побудови службових текстів. Рубрикація та нумерація інформативного матеріалу. Оформлення титульної сторінки...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій: Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...
Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...

ПРОТО-

(от греч. protos, "первый") - префиксоид, часть сложного слова, указывающая на первичность, зачаточность данного явления как истока, начала, предвестия, например, в таких словах, как "прототип", "протозвезда", "прото-Ренессанс". К началу 21 в. "прото-" приобретает то же принципиальное мировоззренческое значение, какое приставка "пост-" имела в 1970-е - 1990-е гг.. Как составная часть новых терминов, прото- позволяет обозначить и отрефлектировать сдвиги в философии и гуманитарных науках после деконструкции и постструктурализма. Последние десятилетия 20-го века прошли под знаком "пост-" (постмодернизм, посткоммунизм, постколониализм, поструктурализм). Теперь эта эпоха "пост-" сама уже позади. Мы вступаем в век "прото-" - зачинательных, возможностных форм философской мысли.
Уже в середине 1990-х годов, несмотря на продолжающиеся в гуманитарных кругах разговоры о постмодернизме и постструктурализме, интеллектуальная инициатива стала переходить к новому поколению - первопроходчикам виртуальных миров. Поколение интернета перестало интересоваться деконструкцией, предоставило "мертвецам хоронить своих мертвецов", устремившись к новым, фантастическим, пост-реальным, точнее, прото-виртуальным объектам, которые оно само могло конструировать. В "постный" мир, где, казалось, не могло быть уже ничего нового, вдруг ворвалась конструктивная новизна, пафос бурного заселения новых территорий психореальности, инфореальности, биореальности. После всех прорывов в электронике, генетике, биотехнологии, нанотехнологии, очевидно, что мы живем не в конце, а в самом начале огромной исторической эпохи.
Все то, что предыдущим поколением воспринималось под знаком "пост-", в следующем своем историческом сдвиге оказывается "прото-" - не завершением, а первым наброском, робким началом новой нейрокосмической эры, инфо- и трансформационной среды. Основное содержание новой эры - сращение мозга и вселенной, техники и органики, создание мыслящих машин, работающих атомов и квантов, смыслопроводящих физических полей, доведение всех бытийных процессов до скорости мысли. За каждым "пост-" вырастает свое "прото-"...
Определяя явление как "прото-", мы сочетаем аналитическую и прогностическую процедуры. Говоря "прото-виртуальный мир" о нынешних компьютерных сайтах, мы одновременно и задаем вектор развития экранных плоскостей к зрелой, многомерной, всеохватывающей виртуальности, и обозначаем свое место в зачаточном, двумерном периоде этого процесса. Прогнозируя будущее, мы одновременно помещаем себя в его далеком прошлом. Футурология тем самым становится неотделима от проективной археологии - археологии самих себя, своего времени.
Состояние современной цивилизации можно определить в терминах "прото-" как давно-прошедшее перед лицом отдаленно-будущего. Цивилизация начала 21-го века:
1. Прото-глобальная, поскольку она еще разделена на языковые, национальные, государственные, культурные и религиозные барьеры, внутри которых и совершается основная жизнь подавляющего большинства населения. Сейчас не более 2-3 процентов населения земного шара живет "поверх барьеров", так сказать, в общепланетарной ноосфере, - интеллектуальная и бизнес-элита, некоторые политики, ученые, артисты, журналисты. Глобальная цивилизация овладеет всеми источниками энергии планеты и сумеет регулировать климат, погоду, уровень океанов, вулканические и прочие геологические, биосферные, планетарные процессы. По подсчетам ученых, для перехода на этот уровень цивилизации потребуется несколько сот лет - и мы только недавно стали осознавать, в каком направлении движемся.
2. Прото-квантовая. Квантовый уровень строения вещества, на который наука проникла в 20-ом веке, станет основой для креативных и трансформативных практик будущего. В частности, уже ведутся работы по созданию квантовых компьютеров, мощность которых на много порядков превысит ныне действующие кремниевые. Манипулируя квантами, мы сможем создавать любые новые формы вещества, в том числе и органического. Это обещает решить проблемы продовольственного и энергетического обеспечения человечества и перевести все виды материального производства и даже медицинского обслуживания на микроуровень, освободив заодно и природу от давления экстенсивной техники, от производственных динозавров индустриальной эры.
3. Прото-ноотическая (прото-церебральная). По мере эволюции жизни мозг из крошечного придатка организма (ганглии у беспозвоночных) превращается в центральный орган. Такая же эволюция происходит и в истории цивилизации: увеличивается "мыслящий пласт" в природе, геосфера и биосфера перерастают в ноосферу. Видимо, будущее человечества - это ноократия, т.е. власть не отдельных индивидов или социальных групп, а коллективного мозга, который сосредоточит в себе интеллектуальную потенцию всех мыслящих существ и будет действовать как на биологической, так и на квантовой основе (см. ИнтеЛнет, Нейросоциум, Синтеллект).
4. Прото-метафизическая. До сих пор метафизика была лишь отвлеченнейшим разделом самой отвлеченной из наук - философии и имела дело с самыми общими основаниями и свойствами мироздания: жизнь и смерть, тождество и различие, реальность и иллюзия, бытие и знание... Только недавно метафизика обнаружила свою приложимость ко всему кругу проблем множественных миров и их конструирования. Метафизика становится неотделимой от физики, поскольку сама физика дошла до последних, "мета-физических" вещей, до границ материи, по-новому ставя и решая проблемы причинности, свободы, вероятности. Генетика приобретает метафизическое измерение в постановке таких проблем, как природа идентичности (клонирование) и смерти (гены старения). Пока в нашем распоряжении была только одна вселенная, одна форма жизни, одна форма разума, метафизика была умозрительной и во многом гадательной наукой, но как только понятие "мира" становится чем-то осязаемым и мы получаем возможность творить новые формы жизни и разума, метафизика становится практической дисциплиной полагания основ, координат, свойств, универсалий новых миров с заданным количеством измерений и психо-физическими параметрами. Когда-нибудь специалисту по метафизике будут поручать замысел определенного фрагмента вселенной или одного из виртуальных миров. Своим мышлением он вызовет их к существованию как логическую возможность, на место которой затем придут космонавты, инженеры, строители, видеотехники, компьютерщики (см. Концептивизм).
5. Прото-ангелическая. "Ангелическая цивилизация" - это, казалось бы, противоречие в терминах, поскольку цивилизацией называется искусственная среда обитания, созданная людьми. Но границы между искусственным и сверхъестественным столь же условна и проницаема, как граница между естественным и искусственным. Человек - естественное существо, которое создает искусственный мир и тем самым, в перспективе, само становится сверхъестественным. Человек средневековья, услышав наши разговоры по телефону или взлетев в авиалайнере над облаками, мог бы решить, что находится в мире ангелов.
Весь мир пронизан невидимыми путями сообщения, и радио или телефон, мгновенно передающие звучание голоса из одного края планеты в другой, напоминают об ангельских голосах, раздающихся из колебаний самого воздуха. Таянье материи, исчезновение субстанции - это обнаружила физика еще в начале нашего века, и все усилия науки и техники ведут ко все более глубокому обживанию сферы незримого (см. Ангелизм, Ангелоид).
Судить о том, что является "прото-", обычно можно лишь после того как явление полностью вызрело и состоялось. Откуда мы знаем, что Данте и Джотто - это прото-Ренессанс? Очевидно, такое определение может быть дано лишь после того, как определился и завершился сам Ренессанс, т.е. задним числом. И действительно, термин "прото-Ренессанс" появился только в 19 веке.
Особенность нашего поколения в том, что оно может давать определение "прото-" "передним числом", т.е. заранее устанавливать начальность того явления, которое приобретет меру зрелости в будущем. У нас появился - впервые в истории - опыт стремительных технологических перемен, происходящих в жизни одного поколения. Оно уже может соизмерять себя с собой, сопоставлять свои начала - и концы, предвидеть то будущее, из которого видит себя давно прошедшим. Все те понятия и термины, которые укрепились на рубеже веков, даны нам на вырост. Виртуальный, электронный, нейросоциальный (см.) - мы в самом начале этих эонов и потому можем снабдить их приставкой "прото-". См. Протеизм.
----------------------------------------------------------------
Michio Kaku. Visions. How Science Will Revolutionize the 21st century. NY et al.: Anchor Books, Doubleday, 1997.
John Horgan. The End of Science: Facing the Limits of Knowledge in the Twilight of the Scientific Age. NY: Broadway Books, 1997.
М. Эпштейн. Прото-, или Конец постмодернизма. "Знамя", #3, 1996, с. 196-209.
М. Эпштейн. Debut de siecle, или От Пост- к Прото-. Манифест нового века. Знамя, #5, 2001, 180-198.
Михаил Эпштейн


© 2009-2020  lib.ltd.ua