Веб-бібліотека

Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності):

Промисловість України. Загальна характеристика промисловості. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Теоретичні засади технології. Основні технологічні поняття та визначення. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів...

Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів: Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору охорони праці. Охорона праці, як система заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності користувачів комп'ютерів. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів. Особливості роботи користувачів комп'ютерів. Розлади здоров'я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп'ютером. Зоровий дискомфорт. Перенапруження скелетно-м'язової системи. Ураження шкіри. Розлади центральної нервової системи (ЦНС). Порушення репродуктивної функції. Вплив на інші системи організму. Принципи професійного відбору операторів ВДТ. Працездатність операторів ВДТ. Аналіз системи "людина-комп'ютер-середовище"...
Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика: Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Причепій Є. М. та ін. Філософія: Сутність філософії та її роль у суспільстві. Світогляд, його структура і функції. Типи світоглядів. Поняття "філософія". Предмет філософії. Соціальні умови формування в філософії. Духовні джерела філософії. Філософські проблеми та дисципліни. Специфіка філософського знання. Філософські методи. Функції філософії. Історичні типи філософії. Методологічні проблеми історії філософії. Предмет історії філософії. Історія філософії та філософія історії. Методи історико-філософського аналізу. Західна та східна моделі (парадигми) філософії. Філософія в Давніх Індії, Китаї та Греції. Давньоіндійська філософія. Давня китайська філософія. Філософія Давньої Греції. Філософія Середньовіччя та Відродження. Філософія Середньовіччя...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Дудик П.С. Стилістика української мови: Стилістика як лінгвістичне вчення. Мова як джерело стилістичних знань. Сучасна українська літературна мова як основа стилістики. Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови. Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів. Основні терміни стилістики. Стилістика в системі розділів науки про мову. Об'єкт і предмет стилістики. Стилістика і її підрозділи. Стилістичний аналіз мовних одиниць. Стилістика мови і стилістика мовлення. Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення). Теоретичне і практичне значення стилістики. Об'єктивне і суб'єктивне в стилістиці. Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці. Стилістична норма в мові й у мовленні. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення...

ПРОТИВОРЕЧИЕ

диалектическое, взаимодействие противоположных, взаимоисключающих сторон и тенденций предметов и явлений, к-рые вместе е тем находятся во внутр. единстве и взаимопроникновении, выступая источником самодвижения и развития объективного мира и познания. Выражая сущность за­кона единства и борьбы противоположностей, катего­рия П. занимает центр. место в материалистич. диалек­тике.
В истории диалектики первая значит. концепция П. принадлежит Гераклиту: "вечное становление", воз­можное только как единство противоположностей, мыслится им в виде непрерывного перехода из одной противоположности в другую; борьбу противополож­ностей Гераклит понимает как общий закон для всего сущего. Платон, воспринявший диалектич. идеи элеатов и Сократа, развивает учение о П. в своей диалектике понятий: "единое" и "множество", "покой" и "движение" и др. противоречивы по необходимости, по своей природе; истина достижима посредством сведения противоречащих сторон в единое и целое. Продолжением диалектич. традиции осмысления противоречивости бытия и познания явилась идея тождества (единства) противоположностей, развитая Николаем Кузанским и Дж. Бруно, у к-рых П. трактуется как внутр. соотношения противоположностей, как их взаимопроникновение. Дальнейшее развитие учение о П. по­лучает в классич. нем. философии (Кант, Фихте, Шел­линг), в особенности у Гегеля. Рассматривая П. как "...корень всякого движения и жизненности" (Соч., т. 5, М.- Л., 1937, с. 520), Гегель показал, что процесс раздвоения единого на противоположности есть сущность развития. Наряду с плодотворными диалектич. моментами для гегелевского учения о П. характерно отождествление П. объективной действительности с логич. содержанием категории П., а также истолкование в нек-рых случаях разрешения П. как нейтрализации, примирения противоположностей, что обусловлено исходными идеалистич. посылками его системы.
Подлинно науч. разработка и обоснование диалектикоматериалистич. учения о П. принадлежит К. Марк­су и Ф. Энгельсу, а его дальнейшее творч. развитие - В. И. Ленину.
Противоположные стороны, моменты и тенденции в составе целого, взаимодействие к-рых образует П., не даны в неизменном виде. Процесс возникновения раз­личий и противоположностей имеет несколько стадий. На первонач. стадии, существуя ещё в возможности, П. выступает как тождество, содержащее несуществ. различие. Следующая стадия - существ. различие в тож­дестве: при общей основе в объекте имеются существ. свойства, тенденции, не соответствующие друг другу. Существ. различие превращается в противополож­ности (наибольшее различие, полярность, антагонизм), к-рые, взаимоотрицая друг друга, перерастают в П. Маркс отмечал: "Сосуществование двух взаимнопро­тиворечащих сторон, их борьба и слияние в новую категорию составляют сущность диалектического дви­жения" (Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., т. 4, с. 136). Всякое развитие есть возникновение П., их разрешение и в то же время возникновение новых П.
Обладая всеобщим характером, П. по-разному проявляются в различных сферах бытия и познания в зависимости от специфики противоположных сторон, а также от тех условий, в к-рых развёртывается их взаимодействие. Различают внутренние и внешние, антагонистич. и неантагонистич., основные и неосновные П. Внутр. П.- это взаимодействие противоположных сторон внутри данного объекта (напр., внутри данного организма или конкретного общества). Внеш. П.- это взаимодействие противоположностей, относящихся к разным объектам (напр., между обществом и приро­дой, организмом и средой). Антагонистич. П.- это взаимодействие между непримиримо враждебными классами, социальными группами и силами. Они воз­никают на основе враждебности коренных интересов про­тивоположных классов и, заостряясь до конфликта, мо­гут вылиться в социальную революцию. Неантагонистич. П., специфичные для всех обществ. отношений неэкс­плуататорского общества, выступают как взаимодей­ствие между классами, осн. интересы и цели к-рых совпадают. Социалистич. революция разрешила и тем самым устранила антагонистич. П., но она не ликвиди­ровала П. вообще. В условиях социализма существуют П., носящие неантагонистич. характер (напр., между развивающимся произ-вом и растущими потребностями, между творч. мышлением и догматизмом).
Однако, как показывает историч. опыт, после построе­ния основ социализма, при определённых условиях (вследствие крупных и долгое время накапливающихся недостатков в организации хозяйств. и культурного строительства, в управлении обществ. делами и т. п.) неантагонистич. II. могут приобрести черты антаго­нистич. П. С построением развитого социализма пере­растание неантагонистич. П. в антагонистические ста­новится объективно невозможным.
Основные П.- это П., играющие решающую роль в развитии (напр., осн. П. совр. эпохи - П. между гибнущим капитализмом и утверждающейся коммунистич. формацией).
П.- важнейший методологич. принцип, логич. фор­ма развития познания. П., возникающие в мышлении, отражают П. .объективной реальности. "Так называе­мая объективная диалектика царит во всей природе, а так называемая субъективная диалектика, диалектическое мышление, есть только отражение господствующего во всей природе движения путем про­тивоположностей..." (Энгельс Ф., там же, т. 20, г. 526). Специфич. формой существования диалектич. II. в познании выступают антиномии, имеющие объек­тивную основу: отражаемое в них содержание является в конечном счёте моментом структуры развивающегося объективного П. Познават. антиномии служат формой теоретич. воспроизведения диалектич. П. в науч. тео­риях, развитие к-рых осуществляется в результате раскрытия и разрешения П., обнаруживающихся в предшествующих теориях или уровнях исследования. При этом наиболее плодотворным способом разреше­ния антиномий, возникающих в теоретич. мышлении, является выход за их пределы, обнаружение их глубо­кой основы, выявление перехода одной противополож­ности в другую и раскрытие опосредствующих звеньев этого перехода.
Принцип П. получает идеалистич. и Метафизич. ис­толкование в совр. бурж. философии. Иррационализм (философия жизни, экзистенциализм, "трагич. диалек­тика", "негативная диалектика" ) рассматривает П. как нечто принципиально неразрешимое, как такое чисто мистич. совмещение противоположностей, к-рое пости­гается только интуицией. Позитивизм и неопозитивизм сводят П. к внеш. отношению между противоположны­ми сторонами, находящимися не в противоречивой, а соотносит. связи, что по существу влечёт за собой полное отрицание принципа П. Методологич. основой ревизионистского искажения диалектико-материалистич. учения о П. является механистич. истолкование диалектики и подмена её релятивизмом. Праворевизионистские идеологи, пытаясь обосновать оппортунизм, подчёркивают момент социального единства при капитализме, пренебрегая при этом борьбой противо­положностей. Левые ревизионисты, непомерно расши­ряя сферу проявления антагонистич. П., рассматри­вают их как всеобщие, причём момент борьбы про­тивоположностей неправомерно абсолютизируется, а единство игнорируется, что служит основой для крайнего волюнтаризма и субъективизма в политике. Весь ход развития науки и общества полностью опро­вергает подобные концепции.


© 2009-2020  lib.ltd.ua