Веб-бібліотека

Жорняк Т.С. Вища освіта України і Болонський процес:

Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської сис-теми перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Запровадження кредитно-модульної системи...

Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій: Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...

Протагор из Абдеры

один из главнейших софистов. Для успешности практических занятий риторикой, составлявшей для него, как и для всех софистов, главную задачу, он считал необходимым и теоретическое изучение языка, и мышления. В своих не дошедших до нас книгах по грамматике он разбирал вопросы о надлежащем употреблении различных элементов и форм речи, а в соч. по логике, если верить сообщению Диогена Лаэртия (IX кн.), он первый исследовал способы доказательств. Впрочем, по свидетельству Аристотеля (Rhetor II) цель всех этих изучений состояла в том, чтобы "худшее рассуждение сделать лучшим". Такая цель имела принципиальное оправдание в субъективизме П., выраженном в его знаменитой формуле, что "человек (в смысле каждого лица) есть мера всех вещей - сущих в их бытии и не-сущих в их не-бытии. Для обоснования такого принципа П. примыкает к философии Гераклита, указывавшего на непрерывную подвижность или текучесть всего существующего. В действительности нет никаких пребывающих вещей и постоянных определенных свойств, а только безостановочное движение и изменение. Те ощущения, в которых нам дается все для нас существующее и вне которых мы ничего не знаем, суть лишь моменты встречи двух движений: от ощущаемого и от ощущающего. Из различия в скорости этих движений происходят различия и в качествах ощущений, а следовательно, и все разнообразное содержание душевной жизни и внешнего мира, ибо как душа сводится всецело к ощущениям, так и все вещи дают нам о себе знать лишь в ощущении как действительном соотношении внешнего движения с внутренним. Если таким образом ничто нам доступное не существует само по себе, то нет смысла говорить и о том, что хорошо, или справедливо само по себе. Противоречащее этому указание П., что правда и стыд суть общий дар богов, которым снабжены все люди, имело, очевидно, лишь риторический характер. Более серьезно и согласно с точкою зрения П. его заявление, что он ничего не знает о богах, - приводимая же им причина этого незнания: "по неясности предмета и краткости человеческой жизни" - имеет опять житейски разговорный, а не философский характер. Учение П. вдвойне неудовлетворительно: принципиальное отрицание всего, кроме единичных или моментальных чувственных состояний в их данной наличности, во-первых, не проведено до конца теоретически, оставлены несогласные с принципом догматические понятия внешнего движения, как чего-то объективно существующего, затем - воспринимающего, или ощущающего субъекта, а также тех чувственных органов, от которых идет другое движение навстречу внешнему, - все это величины постоянные, обусловливающие собою данные наличные чувственные состояния, но не сводимые на них без логического остатка; а с другой стороны принцип чувственной наличности, очевидно, не дает основания и объяснения ни для какой связной и систематической деятельности, хотя бы такой, которою занимались софисты, ибо всякая такая деятельность, кроме пребывающего единства сознания, заключает в себе еще свойства предусмотрительности и целесообразности, не сводимые к наличности чувственных процессов. П., занимаясь за плату публичным и частным преподаванием всякой "мудрости", разъезжал по всем греческим городам Европы и Азии и много раз был в Афинах, где в 411 г., во время реакционного правления "четырехсот", был обвинен в атеизме; из опасения уголовного приговора спеша удалиться в Сицилию, он дорогою случайно утонул. Все его многочисленные сочинения потеряны.
Вл. С.


© 2009-2020  lib.ltd.ua