Веб-бібліотека

Муромцева Ю.І. Демографія:

Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...

Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності: Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...
Шульгіна Л.М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: Теоретичні основи маркетингу підприємств туристичного бізнесу. Сутність маркетингу підприємств туристичного бізнесу та етапи його розвитку. Система маркетингу підприємства туристичного бізнесу в інформаційній економіці. Теоретичні засади мотивації споживачів туристичного продукту та їх поведінки. Технологія сегментації як методологічна основа впровадження маркетингу співпраці. Аналіз впливу маркетингового середовища на діяльність підприємств туристичного бізнесу. Вплив мегачинників на маркетинг підприємств туристичного бізнесу України. Дослідження впливу найважливіших макрочинників на розвиток українського туристичного ринку. Структура та динаміка мікросередовища функціонування підприємств туристичного бізнесу...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Возняк М. С. Історія української літератури. Кн. 2: На руїнах українського національного життя. На чужу службу. Занапащення українського православ'я. Від одної богослужебної до одної літературної мови. Шкільна справа. Мандрівні дяки. Чернець-мандрівець Климентій і його вірші. Чверть століття у мандрівках. Перемога релігійної унії в Західній Україні. Йосип Шумлянський. Поет шляхтич-хлопоман кінця XVII ст. Українські елементи у польському письменстві. Українська світська пісня в польських виданнях. Українська пісня в московських виданнях. Той, що його світ ловив, та не спіймав. Твори Грицька Сковороди. Філософія Сковороди. Іскри вогню в попелищі Східної України. Унія як національний чинник у Західній Україні. На узбіччі. В обороні красної літератури...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...
Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина XIX - початок XX ст.). Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Екскурсійна діяльність наукових товариств. Перше бюро подорожей та екскурсій. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 pp.). Підготовка кадрів екскурсоводів у дорадянський період. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках XX століття. Створення та розвиток системи екскурсійних закладів. Діяльність системи екскурсійних закладів. Екскурсійна діяльність навчальних закладів. Екскурсійна діяльність наукових установ. Екскурсія як засіб ідейно-політичного виховання в Радянській Україні...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...

ПРОГРЕСС

- тип, направление развития, характеризующееся переходом от низшего к высшему, к более совершенным формам, что выражается в их более высокой организации, адаптации к среде, росте эволюционных возможностей. О П. можно говорить применительно как к системе в целом, так и к отдельным ее элементам и параметрам. Понятие П. соотносительно понятию регресса - такому направлению развития, для которого характерны явления деградации, снижения уровня организации, сужение поля возможностей. Применительно к истории человечества П. традиционалистски трактовался как социальный П. Представления об определенной направленности социальных изменений идут из глубокой древности. Античные авторы приходят к выводу о наличии только умственного П.; в нравственном отношении человечество регрессирует (Сенека), в социально-политическом - имеет место постоянный циклический круговорот (Платон, Аристотель). Идею П. как движения к некоему будущему совершенству привносит христианство, что, в частности, свидетельствует о религиозной составляющей теорий П., всегда (в основном неявно) в них присутствующей. Христианство формулирует идею нравственного П., опирающегося на свободный выбор личности. При этом достижение совершенства (спасения) выносится за пределы истории, когда в результате эсхатологической катастрофы наступит Царство Божие. Выдвигалась, правда, и другая концепция (хилиазм), утверждавшая возможность светлого конца истории (Тысячелетнего Царства Христова) уже здесь, на земле. Именно эта идея оказала ключевое влияние на множество последующих концепций П. В 18 в. формулируется светская версия идеи П. На основе успехов естествознания в его механистической форме, утверждавших единство эволюционизируюшего мира, а также единство исторического процесса (Вико, Гердер), мыслители этого столетия (Тюрго, Кондорсе, Кант и др.) приходят (в духе фаталистического оптимизма) к выводу о неизбежности бесконечного, исключающего какой-либо регресс, совершенствования общества на основе торжества научного метода, разума, просвещения, которые приведут к идеальному обществу и идеальному человеку. Мыслители 19 в. обращают внимание на подчеркнутую еще Руссо противоречивость П. и стремятся дать научное обоснование путей и этапов прогрессивной эволюции, включающей в качестве необходимого элемента и регрессивные изменения. Т.обр., было снято отождествление П. и эволюции. При этом неизменной осталась идея о грядущем торжестве разумно устроенного общества: либо это самопознание абсолютного духа, воплотившегося в своей истине в идеальном государстве (Гегель); либо это торжество науки и положительной философии в конечной гармонической индустриальной стадии эволюции (Сен-Симон, Конт); либо это закономерное движение от одной общественно-экономической формации к другой, когда в результате неизбежной пролетарской революции завершается предыстория человечества ("царство необходимости") и начинается его история ("царство свободы") в форме планомерно организованного коммунистического общества (Маркс). Иными словами все теории П. 18-19 вв. исходят (в духе хилиазма) из веры в возможность "земного рая", высказывая убеждение (особенно теории 19 в.), что человечество уже приближается к заключительной стадии своего существования и что известна та истина, которая приведет людей к этому высшему и последнему пределу истории. А поскольку научно доказать это было невозможно, то теории П. приняли форму светской религии спасения через имеющее абсолютный характер общественное начало. Совершенное состояние мыслилось как прерывание истории чудесным образом, причем чудо это трактовалось как всецелое и всеобщее. Социальные процессы 19 и особенно 20 в. обнаружили явное несоответствие реальности разнообразным оптимистическим версиям П., в том числе и их новейшей технократической интерпретации. Оказалось, что прогрессивные изменения в одних измерениях сопровождаются регрессом в других, что сведение П. к любому одному аспекту деструктивно для системы в целом, ведет к деградации общества и человека. Обсуждение проблемы цены П. привело к широкому распространению идущего от Ницше и др. умонастроения "разочарования" в П., рассматривающего историю как упадок и регресс, а саму идею П. как суеверие. Современная социальная мысль отказывается от идеи совершенного общества, которое якобы преодолеет трагизм и страдания человека, подчеркивает необходимость выявления личностного смысла П., который не может быть сведен только к изменению социальных форм, вера в однозначную спасительность которых безответственна. Причины кризиса идеи П. - в сути самой индустриальной эпохи, ее неуемного стремления к обладанию, абсолютной свободе и безбрежному счастью, что ведет к росту агрессивности и насилия по отношению к природе и человеку. Одновременно это и кризис классического рационализма. Иными словами, необходим отказ от мысли, что возможна такая идея, которая откроет абсолютную форму жизни, и от надежды, что когда-нибудь такой счастливый эпилог исторической драмы будет достигнут.п. в истории должен быть понят не как достижение земного рая, а как постоянное стремление к вечному идеалу, как неустанные попытки его осуществления в повседневности (Бердяев, Ортега-и-Гассет, Фромм, Новгородцев и др.). Особую сложность представляет проблема критериев общественного П. В истории социальной мысли при всех частных нюансах можно выявить два пути решения проблемы в зависимости от того, какое начало считается исходным - общество или личность. В первом случае критерием П. признается становление социальных форм, обеспечивающих организованность общества как целого, что и определяет положение человека. В качестве ключевого, а иногда и единственного условия этого рассматривают развитие производительных сил на основе научно-технического П. (Гегель, Конт, Маркс, Спенсер, Ростоу и др.). При втором подходе критерий П. усматривается в положении человека в обществе, в уровне его свободы, счастья и благоденствия, в социальном самочувствии и цельности личности, степени ее индивидуализации (Михайловский, Сорокин, Фромм и др.). Исторический опыт показывает, что вторая позиция более реалистична и одновременно универсальна и гуманистична, ибо, признавая несомненную проблематичность человеческого существования, она обосновывает идею, что мир личности шире и глубже любой общественности, он бесконечен, а потому не "обетованная земля", а непреклонная личность - последняя опора социума, чем утверждается подлинное бытие индивида в форме его внутренней созидательной активности. Личность в таком случае выступает не как средство, а как цель и критерий П. Однако при этом возникает вопрос о "единице" измерения счастья и свободы личности, о способах ее связи с интересами целого, особенно в свете широко распространенных идеологем, что одни поколения должны страдать, чтобы обеспечить счастье других. За этой проблемой скрыт спор абсолютного индивидуализма (Ницше) и абсолютного коллективизма (марксизм). Решение проблемы может быть следующим: "Свободная личность - вот основание для построения общественного идеала, но личность, не отрешенная от связи с другими, а носящая в себе сознание общего закона и подчиняющая себя высшему идеалу" (Новгородцев). Основой этого является абсолютный идеал добра (утверждение безусловного нравственного достоинства личности), воплощенный в системе абсолютных ценностей. Этот идеал имеет внеопытное происхождение и удостоверяется только верой, но исторический опыт (особенно 20 в.) показывает, что отказ от него и абсолютизация каких-либо относительных ценностей неминуемо ведут к социальному регрессу. Поэтому для спасения цивилизации, для ее подлинного П. необходим новый гуманизм, человеческая революция в форме изменения отношения человека к себе и другим, становление культурного универсализма (Бердяев, Фромм, А. Печчеи, Ясперс и др.). Современное понимание П. отвергает идею неумолимости П. в силу объективных социальных законов и строит свои рассуждения на принципе "есть надежда на переход к миру лучшему, чем наш", не считая этот мир окончательным. Социальный процесс включает различные тенденции, выбор которых в качестве прогрессивных (желательных) зависит от людей, а не изначально задан. Для понимания тенденций важны не столько описания будущего, сколько широкая социальная информация об опасностях настоящего, что позволяет людям делать правильный выбор. Иначе говоря, П. может быть понят как единство относительного и абсолютного: эволюция относительных явлений бесконечна и разнонаправленна, но на каждой ступени этого процесса осуществляется абсолютное, что и может быть признано за закон социального П. (Новгородцев, Булгаков). История не выстраивается в прямую линию, это совокупность множества ситуаций и форм, обязывающая признать единственной подлинной социальной реальностью живую человеческую личность, через которую должны быть осуществлены идеальные требования.
Г.Я. Миненков


© 2009-2020  lib.ltd.ua