Веб-бібліотека - головна сторінка


Оснач О.Ф. Товарознавство:

Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...

Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів: Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...
Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Мозгова Н. Г. Логіка: Предмет логіки. Загальна характеристика поняття. Логічні операції з поняттями. Просте судження. Логічні відношення між категоричними судженнями. Основні закони логіки. Складне судження. Безпосередній дедуктивний умовивід. Простий категоричний силогізм. Виводи логіки висловлювань. Індуктивний умовивід. Доведення та спростування...
Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...

Скоморович І. Г. та ін. Історія грошей і банківництва:

Виникнення й суть грошей та банків. Перші згадки про гроші та банки. Класифікація грошей. Умови виникнення і форми банківництва. Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності. Гроші та банківництво у Стародавній Греції. Виникнення та розвиток грошової системи. Монетні системи Стародавньої Греції. Виникнення банків. Банківські операції у Стародавній Греції. Гроші та банківництво у Стародавньому Римі. Основні етапи розвитку грошової системи у Стародавньому Римі та їх характеристика. Класифікація грошей у Стародавньому Римі. Банківництво Стародавнього Риму. Давньоримські монети у грошовому обігу на українських землях. Грошово-банківське господарство в Північному Причорномор'ї...

ПРИРОДА

физический универсум. Лаланд совершенно справедливо отметил многозначность этого слова, которое может означать: 1) совокупность отличительных черт живого существа или вещи ("животная, человеческая природа" ); 2) материальный мир, понимаемый, если рассматривать его с научной точки зрения, как физический универсум (комплекс отношений или законов), или же, с метафизической точки зрения, как органическая всеобщность ("порождающая природа" у Спинозы - творческая энергия, присутствие Бога в мире, - противостоящие "порождаемой природе" - объекту человеческой науки; Природа в романтическом смысле - у Новалиса, Шеллинга - как посредник между человеком и божеством; или же в виталистическом смысле - у Бергсона - как "творческая эволюция" и т.д.); 3) то, что не является плодом искусства или человеческого ремесла. В этом смысле чаще используют термины "естественный", "природный": "естественная красота"; 4) совокупность склонностей или темперамент - все, что образует "природное" в индивиде, в противоположность тому, что может к этому добавить искусство, культура или его собственная воля (характер, который мы вырабатываем у себя сами). Если мы принимаем понятие "природы", перед нами встает следующая проблема: можно ли различать, а значит и противопоставлять, природу и культуру! И если здравый смысл требует признать приоритет "природы" над "культурой", то можно ли из этого вывести первичную природу человека или изначальное состояние человечества? Платон (428-348 до Р.Х.) на примере жажды различает естественные потребности и потребности, рационально или культурно сформулированные. Человек, говорящий "Я хочу пить", вьгражает естественную потребность; когда же он говорит "Я хочу выпить воды, вина или чего-то еще", он дает своей потребности культурное выражение. Можно сказать, что еда, питье, производство потомства - естественные потребности. Здесь не заметно, чем же природа человека отличается от жижггной природы. Само понятие человеческой природы ста-вит еще одну проблему: ведь еще Леви-Строс подчеркивал, что дети дикарей - это "культурные аномалии", а ни в коем случае не "верные свидетели первоначального положения вещей". Домашнее животное, выпущенное на волю, может вернуться к инстинктивному поведению - врож-денгному, специфическому, одинаковому для всех. Другое дел о - человек, который уже не может путем регрессии вернуть первоначальное состояние, присутствующее в нем в сгкрытом виде. Даже Руссо, призывавший вернуться к естественному состоянию, которое он считал "хорошим", признавал, что речь здесь идет о гипотезе или идеальном понгятии ("Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства между людьми", 1755): "И как он сможет дойти до конца и увидеть себя таким, каким его сформировала Природа, сквозь все те изменения, которые смена времен и вещ;ей должны были вызвать в его первоначальной конституции , и отделить то, что лежит в основании его природы, от того, что обстоятельства или прогресс привнесли или изменил" в его первоначальном состоянии? (...) Потому что это вовсе не легкая задача - отделить друг от друга изначальное и ис кусственное в сегодняшней природе человека, и познать состояние, которое больше не существует, которое, может быть, вообще не существовало, и которое, вероятно, никогда не б;удет существовать, но о котором совершенно необходимо составить себе четкое представление, чтобы уметь судить наш" нынешнее состояние". Именно поэтому идея нулевой стегг ени общества и культуры, различающая то, чем человек явля ется (природа), от того, чем он себя сделал (культура), остается лишь гипотезой, не подкрепляемой никаким реальным наблюдением. Наоборот, создается представление, что культура составляет часть человеческой природы. После Платона, определившего человека как существо, наделенное разумом, Аристотель (384-322 до Р.Х.) определил его как "существо политическое" ("Политика", 1,2): "... природа, согласно нашему утверждению* ничего не делает напрасно; между тем один только человек из всех живых существ одарен речью. Голос выражает печаль и радость, поэтому он свойствен остальным живым существам (поскольку их природные свойства развиты до такой степени, чтобы ощущать радость и печаль и передавать эти ощущения друг другу). Но речь способна выражать и то, что полезно и что вредно, равно как и то, что справедливо и что несправедливо". Культура может оказаться внешней или внутренней по отношению к индивиду, в зависимости от того, выражается она дисциплиной или воспитанием: "Дисциплина переводит нас из состояния животного в состояние человека... У него (человека) нет инстинкта, и нужно, чтобы он сам себе составил свой план поведения. Но поскольку он не способен на ЭТО: непосредственным образом и поскольку он является в этот мир в диком состоянии, он нуждается в помощи других. -Человеческий род обязан постепенно и своими собственными силами добывать у себя все те естественные качества, которые отличают человечество. Одно поколение воспитывает другое. Не стоит искать первоначало в первичном или же в совершенном состоянии цивилизации; но во втором . случае стоит также признать, что человек затем снова впал в дикость и варварство. Дисциплина не позволяет человеку отвернуться от его предназначения, от человечества, в сторону своих животных наклонностей... Но дисциплина совершенно негативна, потому что она ограничивается лишь тем, что избавляет человека от его дикости; образование же, наоборот, представляет собой позитивную часть воспитания" (Кант, "Трактат о педагогике", 1776-1787). Мы помним, что уже Сократ рассматривал истинное воспитание не иначе, как повивальное искусство (майевтика), помогающее родить идеи, которые естественным образом заложены в нашем уме. Следовательно, культура - продукт человеческой природы,, а постоянная "способность к совершенствованию" индивидов и обществ свидетельствует о.постоянстве этой деятельности. Леви-Строс, предпринявший попытку "идеального анализа" ("Элементарные структуры родства", 1947), связывает линию раздела между природой и культурой, или элементарную форму культуры, с взаимообменом и запретом на инцест: "Итак предположим, что все то, что в человеке универсально, раскрывает перед нами порядок природы и отличается спонтанностью, что все, что подчиняется норме, принадлежит культуре и представляет атрибуты относительного и особенного. Тогда мы сталкиваемся с тем фактом, или вернее с совокупностью фактов, которые, в свете предшествующих дефиниций, могут показаться скандальными: мы имеем в виду тот комплекс верований, обычаев, положений и институтов, которые в сумме своей обычно называются запретом на инцест. Потому что запрет на инцест представляет, вполне недвусмысленно и в нерасторжимом единстве, два качества, в которых мы признали противоречивые атрибуты двух взаимоисключающих порядков: он образует правило, но правило, которое - единственное между всеми социальными правилами - обладает в то же время качеством универсальности. То, что запрет на инцест образует правило, не нуждается в доказательстве: достаточно вспомнить, что запрещение брачных отношений между ближайшими родственниками может иметь широкое поле применения, варьирующееся в соответствии с тем, что каждая группа понимает под ближайшим родством; но что этот запрет, санкционированный самыми разными взыска-, тельными мерами, от расплывчатого осуждения, вплоть до непосредственного наказания виновных, иногда же просто насмешкой, всегда присутствует в любой социальной группе". Анализы происхождения социального или культурного факта не скрывают того, что невозможно отделить у человека врожденное от приобретенного, роль наследственности и роль среды, настолько взаимодействие биологического и культурного глубоко и перманентно. Французский биолог А. Жаккар подчеркивает: "Все то, что проявляется во мне: моя группа крови В, цвет моей кожи, мой контур головы, корь, которой я болел в детстве, или какая-либо черта моего "разума", - информация, привнесенная генетическим наследием, образованным наполовину моим отцом, наполовину - матерью; все, что имеется во мне, будет "врожденным"; а вклад среды в материалы, энергию, чтение, эмоции... все, что имеется во мне, будет "приобретенным". Весьма заманчиво задаться вопросом о соответствующих влияниях этих двух комплексов и спросить себя: какова доля участия каждого? Кажется вполне очевидным, например, что моя группа крови была определена врожденными элементами, тогда как корь была вызвана приобретенными факторами. Однако оказывается, что чаще всего этот вопрос не имеет смысла; поиск ответа на него может привести лишь к абсурду". ("Я и другие", 1983). Нужно различать науки о природе (физику, химию и т.д.) и философию природы: последняя не поставляет нам, как науки, объекты, существующие в природе; она исходит из первичного ощущения человеком себя участником природы как окружающей его целостности. Это чувство природы отразилось в истории философии сначала в досократических теориях ионийцев. Они считали природу жизненной силой: это чувство равнозначно признанию мирового порядка (древние называли мир "космос" - "порядок"), и тем самым, признанию рациональности вещей (космос был выражением логоса). Размышление древних о природе отталкивалось прежде всего от созерцания звездного неба. С метафизикой Аристотеля философия природы стала "витализмом", соотносящим все движения природных объектов с внутренней силой, с оживляющей их тенденцией: если тела падают на землю, то это, по Аристотелю, потому, что они "желают" или "стремятся" найти "свое место" (условно расположенное в центре земли). С Возрождением и развитием современной науки природа стала объектом физической науки: теперь она означает совокупность объектов материального мира (Декарт, Кант); для Канта "природа" строго соответствует универсуму Ньютона. В этом контексте философия природы искала рациональные принципы ("законы духа"), делающие возможными самые общие законы физической науки. Метафизика природы Канта предстает как выведение фундаментальных законов ньютоновской физики из "категорий" ума, открытых философской рефлексией. Современная онтология заменила понятие природы понятием бытия как присутствия и света (Хайдеггер). Подводя итог, можно заметить, что история "философии природы" обнаруживает колебание между виталистическими теориями, направленными на бытие природы, и рационалистическими теориями, направленными на познание природы.