Веб-бібліотека - головна сторінка


Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції:

Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...

Нісімчук А. С. Педагогіка: Формування бакалаврів-професіоналів. Педагогіка та педагогічна технологія. Педагогіка та технологія освіти. Технологія формування особистості. Інтенсивні освітні технології. Особистісно орієнтовані технології. Теоретичні основи педагогічної технології. Технологія навчально-пізнавальної діяльності. Дефініції та структура технології навчання. Закономірності та принципи технології навчання. Зміст освіти в національній школі України. Методи навчання у сучасній педагогічній технології. Форми навчання у педагогічній технології. Технологія виховання. Технологія виховання: основні етапи реалізації. Закономірності та принципи технології виховання. Методи виховання у педагогічній технології. Технологія інтелектуальної підготовки бакалавра...
Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Понятійно-термінологічні основи туроперейтинга. Подорожі і туризм. Визначення туризму. Поняття «внутрішній туризм». Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі». Суб'єкти господарської взаємодії в туризмі. Визначення поняття «турист». Поняття «міжнародний (іноземний) турист». Поняття «внутрішній турист». Співвідношення понять «подорожуючий», «відвідувач», «турист» та «одноденний відвідувач». Класифікац і я видів та форм туризму. Туристичні потреби і мотиви туризму. Класифікаційні підходи в туризмі. Туристичний продукт. Специфіка змісту поняття «турпослуга». Відмінність понять «турпослуга» і «турпродукт». Поняття «турпакет». Структура туристичного продукту. Туроперейтинг...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка: Предмет і завдання етнографії. Походження українського народу. Етнічна територія України. Етнографічне районування України. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Світоглядні уявлення та вірування. Людина. Доля. Душа. Демонологія. Довколишній світ. Релігія в житті українського народу. Передхристиянські вірування наших предків. Християнізація духовного життя українського народу. Етнічні архетипи в релігійному житті українців. Звичаї та обряди. Календарно-побутова обрядовість: етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Обрядовість весняного циклу. Літні звичаї та обряди. Осінні звичаї та обряди. Народні знання. Народний календар. Космогонія і астрономія. Метеорологія...

ПРИЧИНА и СЛЕДСТВИЕ

- парные категории диалектики, совместно выражающие один из моментов всеобщего взаимодействия - генетическую связь явлений. Принцип причинности обычно выражают формулой ? -> q (если ?, то q), в основе которой лежит определение: причина есть такое явление р, которое с необходимостью порождает другое явление q, т. е. следствие.
В силу единства мира каждое явление в той или иной степени зависит от некоторых иных явлений; формы взаимообусловленности явлений многообразны, среди них в контрасте с причинностью современный детерминизм выделяет такие негенетические зависимости, как функциональная и корреляционная связи. От объективно-реальной причинно-следственной связи надо отличать умственную операцию формально-логического следования (импликацию), которая также осуществляется по формуле р -> q, но не сопряжена непременно с идеей материального порождения одного другим (вывода q посылкой р). Процесс причинения однонаправлен, характеризуется временной асимметрией (направлен от того, что есть, к тому, что возникает), необратим, С. не может поменяться местом со своей П. - так полагают одни философы. Другие исследователи считают нелогичным утверждение о предшествовании П. следствию во времени, поскольку тогда следует допустить, что какое-то время П. не производит С., т. е. не является П.; они настаивают на одновременном сосуществовании П. и следствия и на обратном воздействии С. на П. Встречается также мнение о невсеобщности принципа причинности и даже о его устарелости; согласно такому мнению, возможны беспричинные явления и нечто может возникнуть из ничего.
П. классифицируют на внешние и внутренние, главные и неглавные, объективные и субъективные; различают цепи причинения: однолинейные, двулинейные, с обратной связью, разветвляющиеся. Как правило, П. явлений скрыты от внешнего взора, и их нужно искать, вскрывать, вычислять, основываясь на интуиции, наблюдении, эксперименте, логическом размышлении. Индуктивные методы выявления П. были предложены Дж. Ст. Миллем, развившем подход Ф. Бэкона; это метод сходства, метод различия, соединенный метод сходства и различия, метод сопутствующих изменений и метод остатков. Общая идея методов состоит в рассмотрении обстоятельств изучаемого явления с тем, чтобы, исключив все те из них, которые не могут быть его П. (или С.), принять в качестве П. неисключенные обстоятельства (Б. Бирюков).
П. не действует в "чистом виде", но реализуется через многообразие других видов связи явлений, сумму которых именуют условиями; условия - вся совокупность факторов, обусловливающих возникновение интересующего нас явления. Условия бывают необходимыми, достаточными и избыточными. Необходимые условия создают реальную возможность причинения, а достаточные условия - превращают эту возможность в действительность. Вместе необходимые и достаточные условия создают основание для появления следствия как обоснованного. Определенную роль в инициации причинной связи может сыграть повод, т. е. внешнее пусковое условие случайного характера.
Поскольку не только на практике, но и в теории П. трудно отделить от условий ее действия, то постоянно противоборствуют два подхода - монокаузализм и кондиционализм. Монокаузализм признает только одну П. у каждого явления, принципиально отличая каузальность (причинность) и кондицию (условие); по существу монокаузализм отрицает роль условий в порождении причиной следствия какой-либо П. Напротив, кондиционалисты сводят П. к полной сумме всех условий, растворяют ее в них. Попытки отыскать "золотую середину" между этими т. зр. не отличаются пока логической последовательностью и ясностью.
Наибольший вклад в разработку принципа П. внесли Будда Гаутама, Аристотель, Ф. Бэкон, Т. Гоббс, Спиноза, Гегель, Дж. Ст. Милль. До сих пор актуально подразделение Аристотелем П. на материальные, производящие, формальные и целевые.
Д. В. Пивоваров