Веб-бібліотека

Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1:

Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...

Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...

ПРАВОСОЗНАНИЕ ЛИЧНОСТИ

совокупность индивидуальных духовных качеств, обеспечивающих ориентацию в сфере правовой реальности. П.л. можно сравнить со своеобразным "пультом управления", куда поступает информация с двух сторон: от цивилизационной системы со всеми ее звеньями и от самого субъекта с его интересами и потребностями. Задача правосознания - изыскивать способы согласования устремлений, исходящих от обеих систем, сглаживать противоречия, предупреждать конфликты, предлагать варианты возможных компромиссов, а затем уже формулировать директивы, давать команды на определенные социальные действия. П.л. выступает в двух основных формах: гетерономной и автономной. Гетерономное П.л. (от греч.-другой, чужой, внешний и закон) предполагает, что нормы права выступают для индивида как нечто сугубо внешнее и достаточно чуждое ее изначальным устремлениям. Человек обязан в своем поведении руководствоваться этими извне задаваемыми образцами, не являющимися для него его "второй натурой". Сам индивид может быть при этом имморален, но под давлением содержащихся в правовых нормах регулятивных потенциалов вынужден приспосабливать свои действия к их требованиям. Автономное П.л. тоже руководствуется требованиями цивилизационной системы. Но эти нормативы настолько глубоко интегрированы в индивидуальное "я", что субъект зачастую склонен считать их своим внутренним достоянием. Подчинение им вступает для него как акт свободного внутреннего предпочтения. Автономия состоит здесь в том, что правосознание свободно от внешнего принуждения. Законопослушание опирается на "предправовые" уровни нормативной саморегуляции морального, нравственного, а порой и религиозного характера. В итоге возникает впечатление, будто П.л. "самозаконодательствует", само определяя для себя модели должного социального поведения.


© 2009-2020  lib.ltd.ua