Веб-бібліотека - головна сторінка


Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм:

Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...

Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...

ПРАВОСЛАВНЫЕ АВТОКЕФАЛЬНЫЕ ЦЕРКВИ

(от греч. auto сам и kephale - голова) - 15 самостоят. самовозглавляемых правосл. церквей, наследовавших ви-зант. релит, традицию. Начало такой самостоятельности, восходящей к временам Визант. империи, было положено взаимной независимостью Константинопольского, Александрийского, Антио-хийского и Иерусалимского патриархатов, павших начало 4 самоуправляемым правосл. церквам соответствующих наименований. 5-е место в диптихе правосл. автокеф. церквей занимает Московская патриархия, получившая автокефалию В 1589. Далее следуют Кипрская. Грузинская, Сербская, Румынская и Болгарская церкви, также возглавляемые патриархами. Во главе Элладской (автокефальна с 1850), Албанской (с 1922), Польской (с 1948), Чехословацкой (с 1951) и Американской (с 1970) стоят архиепископы и митрополиты. П. а. ц. присуща общность вероучения, к-рое включает в себя догматич. положения, выработанные еще до раскола христианства и изложенные в символе веры и др. документах первых 7 вселен, соборов (4-8 вв.), а также в учении отцов церкви того же времени. Общие у них и осн. нормы церк. жизни (характер и последовательность проведения богослужений, внешний вид священнослужителей и т. п.), а также важнейшие элементы культовой практики (ориентация храма и его внутр. убранство, содержание и форма проведения обрядов, пение без муз. сопровождения и т. д.). Богослужение в П. а. ц. ведется на нац. языках; используются и т- н. мертвые языки (напр., церковнославянский в Рус. правосл. церкви). Что же касается политич. ориентации, соц. доктрин и оценок явлений обществ, жизни, то они различны, т. к. детерминированы той соц. средой, в какой данные церкви находятся. П. а. ц. поддерживают взаимные контакты, согласуя решение релит, вопросов общеправосл. значения. Все П. а. ц. (за исключением Албанской) являются членами ВСЦ.