Веб-бібліотека - головна сторінка


Лукашевич М. П. Соціологія праці:

Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...

Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

ПРАГМАТИЗМА ЭСТЕТИКА

(от греч. pragma - дело, действие) - направление в буржуазной эстетике, опирающееся на философию П., господствующую в первой половине XX в. на Западе, гл. обр. в США. Основателем П. считается Ч. Пирс (1839 - 1914), отождествивший значение понятия с практическим результатом его применения. Хотя эстетикой Пирс занимался мало, тем не менее его идеи (отнесение эстетических знаков к изобразительным, определение предмета изображения как мыслимого, воображаемого, а не реального и понимание иск-ва как языка передачи ценностей) оказали воздействие на развитие в дальнейшем семиотической эстетики. Др. представителю философского П. - психологу У. Джем-су принадлежит учение о "потоке сознания", к-рое было использовано в иск-ве модернизма. Джеме выдвинул принцип, ставший основой всей прагматистской эстетики XX в.: целью всякой деятельности человека является достижение "хорошего опыта", т. е. яркого и сильного жизненного переживания. Последнее, по Джемсу, включает в себя моральную, религиозную и эстетическую ценность. Третий этап прагматистской эстетики связан с деятельностью Дьюи и его последователей, придавших учению о ценностях отчетливо выраженный эстетизирующий уклон: эстетическая ценность понималась как высшая, "снимающая" в себе ценности религиозные, утилитарные, научные, моральные, а красота как качество опыта, достигшего внутренней связности и целостности. Стремление установить связь биологического и социального в эстетическом опыте побуждает сторонников П. обратить внимание на социальные функции иск-ва, к-рое понимается как культурно-интегрирующий феномен, как средство передачи социальной информации. Но т. к. при этом отрицается классовый характер иск-ва (Классовое и общечеловеческое в искусстве), П. э. оказывается теоретической основой для пропаганды буржуазной массовой культуры как якобы единой и сплачивающей об-во. 60 - 80-е гг. в развитии буржуазной эстетики отмечены смешением прагматистских принципов с др. позитивистскими и неопозитивистскими концепциями: аналитической эстетикой, т. наз. "прагматическим анализом" в эстетике Н. Гудмена, семиотикой иск-ва Ч. Морриса, контексту ал из мом (Контекстуальная эстетика) С. Пеппера- В целом П. в эстетике являет собой субъективно-идеалистическое течение, опирающееся на учение об опыте как единственной реальности. В отличие от европ. форм позитивизма в П. делается особый упор на активность субъекта. Считается, что в процессе эстетического восприятия субъект (зритель, читатель, слушатель) создает каждый раз заново "свое" произв. путем интеграции представляемого ему автором или исполнителем аудиовизуального материала с собственным опытом.