Веб-бібліотека - головна сторінка


Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка:

Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...

Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Збожна О. М. Основи технології: Сировина, паливо, енергія, технологічні процеси і технологічні системи. Вступ до технології. Основні поняття та визначення. Вчення про технологію. Продуктивність. Собівартість. Якість. Типи виробництв та їх ознаки. Охорона довкілля. Техніка безпеки й охорона праці на виробництві. Сировина. Класифікація сировини. Вода. Повітря. Корисні копалини та способи їх добування. Підготовлення сировини до перероблення. Якість сировини та її вплив на якість продукції. Раціональне використання сировини. Паливо й енергія. Паливо. Енергія, її види та джерела. Раціональне використання енергії. Технологічні процеси. Виробничний і технологічний процеси. Поняття про виробничий і технологічний процеси. Складові технологічного процесу...
Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів: Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...
Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності: Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...
Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...

Панчишин С. М. Макроекономіка:

Макроекономіка як наука. Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система. Предмет та функції макроекономіки. Методологія макроекономіки. Модель кругопотоку. Основні макроекономічні показники. Показники обсягу національного виробництва. Показники рівня зайнятості. Показники рівня цін. Тема 3. Виробництво і розподіл національного доходу. Виробництво національного доходу. Функціональний розподіл національного доходу. Родинний розподіл національного доходу. Тема 4. Споживання та інвестиції. Споживання і заощадження. Моделі поведінки споживача. Інвестиції. Економічне зростання. Суть, фактори й типи економічного зростання. Неокласична модель економічного зростання: нагромадження капіталу...

ПОЗНАНИЕ

- процесс получения и обновления знаний, деятельность людей по созданию понятий, схем, образов, концепций, обеспечивающих воспроизводство и изменение их бытия, их ориентации в окружающем мире.
П. развертывается в совместной и индивидуальной деятельности людей, "опирается" на различные исторические и культурные формы, осуществляется в разных сочетаниях живого и накопленного опыта. Закрепляясь в этом опыте в виде более или менее согласуемых между собою компонентов, оно выступает в качестве знания. В этом плане различие П. и знания есть различие процесса и результата. Иными словами, П. - это динамическая характеристика духовно-теоретического освоения человеком условий его бытия, а знание - характеристика, фиксирующая результаты этого освоения, готовые к использованию, "употреблению", распространению. Если в историческом "измерении" различие П. и знания не представляется принципиально значимым, поскольку постоянно преодолевается самой историей людей, то в конкретных ситуациях, предполагающих сочетания разных форм опыта, оно оказывается практически и теоретически весьма важным и требует специальной фиксации. Индивидуальный человек, осваивая структуры социального мира, застает в нем П. именно в форме знания, и его собственная познавательная деятельность реализуется за счет работы с этой формой, в ходе использования и преобразования ее элементов. Его усилия "оживляют" знаниевые схемы, переводят их в режим взаимодействия с реальными проблемами и, так или иначе, воспроизводят и перерабатывают их, "возвращают" в процесс П. Знание, т. о., актуально присутствует в жизни людей как момент П., раскрывается и реализуется в контексте П. Однако возможны такие "повороты", когда П. рассматривается сквозь призму функционирующего знания как пополнение и подпитка последнего. Формирование индивидуального П. может трактоваться как приспособление человека к существующим формам знания, подкрепляющее и консервирующее их. При такой трактовке динамика П. оказывается историческим движением знаниевых структур, категорий, концептов, символов, транслируемым людьми от поколения к поколению, поглощающим их живой опыт и обогащающимся за счет него. Т. о., рассмотрение динамики П. с т. зр., фиксирующей его результаты и их систематическую форму, может порождать представление о П. как о некоем надчеловеческом, надличностном субъекте, осуществляющем познавательную деятельность с помощью людей, но без учета потраченных ими сил и способностей. Подобное воззрение на П. по сути доминирует в традиционных типах общества. В "классической" науке и философии также имели место аналогичные взгляды. Развитие П. в значительной мере толковалось как пополнение "копилки" знания новыми теориями и концепциями, выстраиваемыми в соответствии с общезначимыми стандартами и нормами. Сами стандарты и нормы, теоретикопознавательные установки и ориентации считались незыблемыми и независимыми от работы и творчества индивидуальных познающих субъектов. В этом была сила "классической" науки и философии как социальных и культурных институций, которые задавали некие общезначимые и в этом смысле объективные стандарты для человеческих взаимодействий, для сочетания различных модификаций человеческого опыта. Но в этом была и их слабость, поскольку именно оторванность стандартов от живого и конкретного человеческого опыта делала их невосприимчивыми к тем трансформациям познавательных структур и установок, которые начались в науке и философии в середине XIX в.
"Классическая" картина эволюции П., - по видимости ясная и стройная - оказалась внутренне противоречивой. В ней плохо совмещались идея общезначимого знания, его стандартов и критериев, и идея обновления знания, создания новых методов и средств его получения. Новое знание, необходимое обществу для воспроизводства и развития его структур, как правило, плохо согласовывалось с массивом апробированного наукой опыта, оказывалось под подозрением. Для "классической" картины П. проблема творчества, познавательного творчества в частности, так и осталась неразрешимой. Творческая деятельность людей, создающая новые понятия, образы и концепции, в большинстве случаев характеризовалась как поле действия иррациональных, мистических, неконтролируемых сил, т. е. оказывалась за гранью действия познавательных норм и стандартов. "Классические" теории П. так и не смогли связать познавательную активность индивидуального субъекта (субъектов) и эволюцию обезличенного, объективированного П. с присущими ему стереотипами и средствами связи. П., т. о., в эволюции своей оказывалось разделенным как бы на два потока: первый, в котором протекает живое П. действующих людей, и второй, в котором движется деиндивидуализированное знание, постепенно перерастающее за счет трансформации усилий отдельных субъектов в бессубъектные или интерсубъективные формы. Конечно, эта двойственность представления П. постоянно провоцировала его описания как внечеловеческой или надчеловеческой силы, в пределе - особого субъекта, развертывающего историю П.
Однако в середине XIX столетия "классическая" картина П. столкнулась с рядом проблем, обусловленных развитием практики и науки, показавших ее слабости и ограниченность. Необходимо было приблизить формы познавательной деятельности к конкретным сферам человеческих взаимодействий, поставить их в связь с определенными задачами и возможностями людей: возникало все больше нестандартных практических и исследовательских ситуаций, поле П. на глазах расширилось за счет природных и социальных объектов, не поддающихся стандартным теоретико-познавательным характеристикам: физика столкнулась с задачами, выходящими за рамки классических представлений, социальные науки встали перед необходимостью описания ненаблюдаемых социальных качеств и человеческих взаимосвязей, классическая логика оказалась несостоятельной в объяснении этнографического материала, отражающего мышление людей, живущих и живших за пределами круга европейской цивилизации.
Возникновение новых многообразных стимулов развития П. требовало и соответствующей трактовки динамики П. Необходимо было "строить" такие трактовки не от результатов и оформляющих их стандартов, а от субъектов, собирающих и тратящих энергию деятельности, использующих различные объективированные средства П. - в т. ч. и стандарты, формирующие определенный строй и порядок познавательного процесса (в т. ч. и его ценностно-нормативные структуры). Однако эта тенденция поначалу не проявилась (и видимо - не могла проявиться) в достаточной степени. Ее реализация первоначально обозначилась как кризис "классических" философских теорий П., как осознание угрозы развитию и сохранению европейской культуры, утрачивающей важный инструмент нормативного регулирования отношений между людьми: эмоционально это переживалось как состояние утраты ценностей и ориентиров. В своих крайних выражениях эта тенденция проявилась как принципиальное отрицание общезначимых познавательных и культурных норм (см. "Нигилизм"), как радикальная критика метафизики П. и философии вообще (см. "Позитивизм"). В этом пункте следует подчеркнуть, что в плане стратегическом эта тенденция указывала не на ликвидацию ценностно-нормативной структуры П. (и культуры), а на постановку ее в контексте конкретных форм связи и" деятельности людей. Проблема стандартов П., соответственно, "перемещалась" из логики подчинения людей стандартам в процессы выработки и согласования людьми общезначимых схем взаимодействия. Однако сама философия оказалась не в состоянии проводить подобную стратегию, поскольку не обладала достаточными средствами ее обоснования, утратила прежний культурный и общественный авторитет. Усилия, сопряженные с этой стратегией, предпринимались теперь уже не столько в философии, сколько за ее пределами: в рамках социологии науки и истории познания, в социальной психологии и педагогике, в культурологических дисциплинах, изучающих конкретные системы П. и мышления.
Определенные результаты, характеризующие динамику П., были получены в области комплексных исследований, выявляющих и описывающих социальную природу П. Первоначально социальная природа П. очерчивалась упрощенно и приблизительно и обнаруживалась в формах зависимости П. от господствующих политических интересов, экономической и технической пользы, личной выгоды (догматический марксизм, прагматизм). Этот подход вызвал ожесточенную критику, в немалой степени справедливую, со стороны традиционно ориентированных теоретиков П. К середине XX в. наметилась тенденция более детального и тонкого анализа, в котором выявлялись доминирующие структуры взаимодействий, определяющие ориентации познавательной деятельности, работу конкретных ученых. Философские теории П. были заметно скорректированы данными социологии и истории науки. Однако динамика П. в основном трактовалась по образцам, которые выявлялись в динамике П. научного. Углубленное исследование проблемы получения нового знания и трансформации сложившихся познавательных структур привлекло внимание к личностному аспекту познавательной деятельности ("личностное знание" - М. Полани). Рассмотрение личностных детерминант П. привело к еще одному "повороту": в фокусе исследовательского внимания оказалось обыденное П. с присущими ему формами, а в анализе научного П. на первый план вышли такие его аспекты, - например, организация и продуктивность межличностного общения (Д. Прайс), - которые ранее оставлялись без внимания. Разумеется, этот "поворот" не ликвидировал границы между обыденным и научным П. Но он позволил увидеть и учесть в анализе П. многие важные факторы его динамики, связанные с бытием людей, их общением, "энергетикой" и мотивацией их деятельности. Было бы сильным упрощением представлять дело так, что на смену обезличенным структурам познавательной деятельности явились субъективная направленность и индивидуализированная спонтанность поведения людей; сложность проблемы как раз состояла и состоит в том, чтобы обнаружить структурность П. в процессах совместной и индивидуальной деятельности людей, в ее не только внешних, но и "внутренних" связях.
Усложнение представлений о процессе П. пошло по пути создания "каскадных" моделей, сочетающих образы постепенного накопления знаний с концепциями резкой смены ценностно-нормативных систем (Т. Кун), рисующих эволюцию П. как смену исторических формаций знания ("эпистем" - М. фу" ко). Весьма важной становится проблема взаимодействия разных формаций, образцов, "парадигм" П. Методологически наиболее трудным является вопрос о действиях, отделяющих обновление стандартов от их разрушения, создание новых от уничтожения старых. Одним из возможных является путь создания "мультипарадигмальных" систем П. (См. "Гносеология", "Знание и Незнание", "Наука", "Методология".)
В. Е. Кемеров