Веб-бібліотека

Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації:

Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...

Палеха Ю. І. Управлінське документування. Кадрове діловодство: Особливості складання кадрової документації. Вимоги до кадрового діловодства. Визначення поняття «кадрового діловодства». Основні обов'язки і функції кадрових служб. Організація праці співробітників кадрових служб. Призначення документації з кадрів. Завдання обліку кадрів. Місце та склад кадрової документації. Основні групи кадрових документів. Класифікація документів з особового складу. Ведення трудових книжок. Особливості ведення і збереження трудових книжок. Заповнення трудових книжок. Порядок внесення записів про нагородження й заохочення. Порядок внесення відомостей у разі звільнення. Порядок виправлення записів у трудових книжках. Оформлення дублікату трудової книжки. Ведення обліку трудових книжок...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...
Горгашич В. О. Морфологія української мови: Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика і основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи в Україні. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Ломачинська І.М. Бібліографознавство: Загальне поняття про бібліографію та бібліографознавство. Предмет дисципліни "Бібліографознавство". Історія розвитку бібліографічних знань. Зародження бібліографічних знань. Розвиток бібліографії в Україні. Історичний процес формування визначення бібліографії і бібліографознавства. Бібліографія як галузь діяльності. Поняття про бібліографію як системне утворення. Суб'єкти, об'єкти бібліографії. Сучасні визначення бібліографії і бібліографознавства. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі. Загальне поняття бібліографічної інформації. Система "документ - споживач" як джерело виникнення бібліографічної інформації. Документально-бібліографічні потреби...

ПОСИДОНИЙ из Апамеи

(UK. 135 до н. э., Апамея, Сирия - ок. 50 до н. э., Родос ?) - ученик Данэтия, крупнейший представитель Средней Стой и наиболее универсальный представитель стоицизма наряду с Хрисиптм. В ранней молодости учился в Афинах у Панэтия. Впоследствии переехал на Родос и открыл свою школу, популярную у молодых римлян (Посидония посещали Цицерон и Помпеи).
По названиям известны: 1. (физика) "Физическое рассуждение", "О космосе", "Основы метеорологаки", "О небесных явлениях", "О судьбе"; 2. (теология, мантика) "О героях и демонах", "О гадании"; 3. (психология) "О душе", "О страстях"; 4. (логика) "О критерии", "Об исследовании вообще против Гермагора", "Введение о.слоге", "О связках"; 5. (этика) "Этическое рассуждение", "О гневе", "О добродетелях", "О надлежащем"; 6. (точные науки и естествознание) "Против Зенона Сидонского", "О величине солнца", "О высказываниях Гомера и Арата о математике", "Об океане", "Перилл"; 7. (история и этнография) "История после Полибия в 52 кн.", "История Помпея", "Тактика"; 8. протрептики и 9. письма. Кроме того, ему приписываются сочинения "О пустоте", "О птицегадании", "Письма к Туберону", "История Марцелла" и комментарии на платоновские "Тимей", "Федр" и "Парменид". Большую часть фрагментов (всего свыше 300 в издании Edelstein - Kidd) нельзя с уверенностью отнести к тому или иному сочинению; применительно к Посидонию особенно остро стоит проблема аутентичности текстов: конечная картина его учения зависит от их подбора.
Разделяя методологические посылки Панэтчя, Посидоний стремился черпать истину везде - у Аристотеля (проблема причин), у Платона (психология), у киников (этика), у Пифагора. Логика низводится им на уровень общей пропедевтики. методы логики и точных наук - лишь средство для построения и проверки любой теории. Посидоний (как и Дионисии из Кирены) считал достоверным знание, полученное аналитическим путем, а конечным критерием - "здравый", или "верный", логос (42 Edelstein - Kidd): к его сфере относятся математические понятия и те "общие представления", которые нельзя вывести из опыта. Доказательность силлогизма основана на формальной корректности (т. e. сводимости к одной из простейших логических аксиом) (191). Логика и точные науки не занимаются исследованием сущего и в строгом смысле не являются частью философии (28). Чтобы знать сущее, надо знать его причины: поэтому "этиология" приобретает особую важность, а теория познания становится органической частью учения о первопричинах (90) в перипатетическом духе.
Физические воззрения Посидония достаточно традиционны (хотя границы физики он сильно расширил за счет прикладных дисциплин - геологии, ботаники, зоологии, географии и этнографии): космос - "система из неба, земли и того, что на них находится" (14), образующаяся из четырех "элементов", разумное живое существо, шарообразное, окруженное пустотой извне (6; 8). Бог - "мыслящая пневма, простирающаяся по всему сущему" (100; 121), Зевс и Логос (5). Посидоний вернулся и к ортодоксальной догме "воспламенения" (23), отвергнутой Панэтиеяг, признавал бессмертие душ (до "воспламенения" - 108; 110). Вместе б тем, возможно, впервые в истории стоической догматики он предложил понимать "начала" как умопостигаемые принципы организации сущего, выделяемые лишь "мысленно" ( 92). Распространенное в 1-й пол. 20 в. мнение, что Посидоний использовал платоновское учение об идеях и пифагорейскую числовую мистику, не находит убедительного подтверждения в аутентичных текстах. Так же обстоит дело и с мнимой абсолютизацией мировой симпатии космической, эта концепция лишь косвенно присутствует в естественнонаучных изысканиях Посидония и в традиционном учении о промысле, судьбе и мантике (включая астрологию, которой он увлекался, вероятно, больше, чем кто-либо из стоиков).
В антропологии и психологии-Посидоний принял новации учителя, "отошел от Хрисиппа и следовал скорее Аристотелю и Платону" (144), отвергнув и Хрисиппову схему (страсть = суждение), и Зенонову (страсть = эпифеномен суждения). В алогической способности души Посидоний выделил две разновидности: "пылкую" () и "вожделеющую" (), из которых происходят страсти (34). Низшая ступень () обладает "вожделеющей" способностью; одушевленные существа (ступень ) пользуются еще и "пылкой". Состоящее из этих двух способностей "алогическое" начало, гармонически объединяясь с разумным ( ), образует человеческую душу (33). В определении души использовалось, возможно, пифагорейское понимание души как гармонии (141 а).
По мысли Посидония, построение этики (определение цели и блага, аксиология и др.) зависит от правильного понимания способностей души (150 ab): низшая означает стремление к наслаждению, вторая - к господству и обладанию, третья, разумная, - к нравственной красоте (160). "Первичны" все способности души: к наслаждению, к обладанию и к нравственно-прекрасному (158; 160; 168). Главная задача этики - нравственное воспитание, подчинение аффективного начала ( ) требованиям разума (31). Конечная цель: жить, созерцая истину и стремясь ничего не совершать по велению неразумной части души (С/. Al. Strom. II 21,129).
Место "мудреца" занимает "продвигающийся", для которого воспитание тождественно обретению четырех традиционных добродетелей с предпочтением "величия души" (170; 180). Подобно Панэтию и Гекатону, Посидоний расширил сферу блага за счет "первичного по природе" (и даже просто "внешних" благ - 171; 173). К теории "обязанностей" Посидоний, возможно, добавил раздел о соотношении прекрасного и полезного, в частности о "надлежащем по обстоятельствам" (41 а, с). Особое значение приобрела паренетическая часть этики, в которой Посвдоний выделял описание добродетелей и пороков с их причинами, т. н. "этологию". Идеал нравственного совершенства изображен в культурно-исторической утопии, восходящей к "Государству" Платона и представлениям о "золотом веке": задача философии - вернуть человечество в состояние исходной чистоты (Sen. Ep. 90=284). Во вспомогательных занятиях историей и этнографией Посидоний, вслед за Полибием и Панэтием, ставил в центр историческую миссию Рима, связывая с ней надежды на нравственное возрождение человечества.
Универсализм Посидония был одной из главных причин его влияния: печать посидонианства лежит на всей "римской философии" 1 в. до - 1 в. н. э., особенно это заметно у Цицерона и Сенеки. Однако характерный для 1-й пол. 20 в. взгляд на Посидония как на идейного предтечу неоплатонизма в настоящее время находит мало сторонников. В отличие от ближайших учеников Зенона, Хрисиппа или Панэтия ученики Посидония (Ясон, Фаний, Асклепиодот, Леонид Родосский) оказались третьестепенными фигурами.
Фрагм.: Posidonius. The fragments, ed. by L. Edelstein and I. G. Kidd, vol. 1-2. Leiden-Cambr., 1972-88; 2 ed. Cambr., 1989; Poseidonios, Die Fragmente, hrsg. von W. Theiler, Bd. 1 - 2. B.-N. Y, 1982.
Лит.: Jaeger W. Nemesios von Emesa. Quellenuntersuchungen zum Neuplatonismus und seinen Anfangen bei Poseidonios. B., 1914; Reinhard K. Poseidonios, Munch., 1921; Heinemann I. Poseidonios metaphysische Schriften, Bd. 1 - 2. Breslau, 1921 - 28; Edelstem L. The philosophical system of Posidonius. - "American Journal of Philology", 57, 1936; Solmsen F. Cleanthes or Posidonius? The Basis of stoic physics. Amst., 1961; Laffranque M. Poseidonios dApamee. P., 1964; Kidd I. G. Posidonian Methodology and the Self-Suffieiency of Virtue. - Aspects de la Philosophie Hellenistique. Neuf Exposes suivis de Discussions. Entretiens prepares et presides par H. Flashar et 0. Gigon. Vandoeuvres - Gen., 1986, p. 1 - 28; Lassem F. Abrege inedit duCommentaire de Posidonios au "Timee" de Platon. - Protagora, Antifonte, Posidonio, Aristotele. Saggi su frammenti inediti e nuove testimonianze da papiri. Firenze, 1986, p. 71 - 127; Levy С. De Chrysippe a Posidonius: variations stoiciennes sur le theme de la divination. - Oracles et propheties dans lantiquite. Actes du colloque de Strasbourg 15-17 juin 1995, ed. J.-G. Heintz. P., 1997, p. 321 - 343; WhitlakerJ. Varia Posidoniana. - "Echos du Monde classique. Classical Views" 41, 1997, p. 305-315.
А. А. Столяров


© 2009-2020  lib.ltd.ua