Веб-бібліотека

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування:

"Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...

Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...

ПОПУЛИЗМ

(от лат. populus - народ) - отношение к народу как к некоему целостному социально-этическому носителю особых и неизменных позитивных ценностей. Популизм не учение, не последовательная и систематизированная теория, а определенный политический и идеологический синдром, обусловленный политическими интересами: поиском поддержки, легитимации, электоральной и партийной опоры. Поэтому популизм нередко окрашен риторической лестью, стремлением угодить и благоприятно расположить массовое сознание и общественное мнение к той или иной политике, власти, ее лидерам и т. д. Популизм обычно оформляется характерной фразеологией ("народ - творец истории", "героический народ", "народ - созидатель, строитель" и т. п., "рабочий-гегемон" и пр.). Политические и идеологические документы соответственно аргументируются волей народа, от имени народа и во имя народа. Популизм - превращенная форма действительного социального творчества, естественного осмысленного патриотизма, реальных забот об общем благе как высшей цели политики. Популизм противоположен действительному реалистическому и критическому национальному самосознанию, становлению которого он серьезно мешает. Расцвет популизма приходится, как правило, на исторические этапы особенных общественных, экономических и политических трудностей и кризисов или на периоды явно ложной и антинародной политики (Германия в период господства нацизма).
Генетически популизм родствен народничеству и почвенничеству, но в современной форме крайне далек от их просветительства, жертвенности и политических целей пробуждения народа и развития народной жизни. Истоки популизма прослеживаются в глубине истории: в римских лозунгах "хлеба и зрелищ" , в идеях народовластия и народоправия, в революционных экспроприациях и т. п. Смысловой основой популизма служит многозначность самого понятия "народ", возможность либо отождествлять его с сообществом в целом, либо рассматривать как часть социума и противопоставлять другой части - обществу, считать его единым или признавать, что он расслоен, как это признавали уже в Древнем Риме, различая populus и plebs (народ и плебеев), а значит, выделять в каких-либо целях отдельные его слои ("простой народ", трудовой и т. д.).
Распространение популизма - это также показатель уровня политической зрелости страны и ее политических сил.
И. И. Кравченко


© 2009-2020  lib.ltd.ua