Веб-бібліотека

Роменець В. А. Історія психології XX століття:

Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...

Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства: Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...

ПОППЕР Карл Раймунд (р. 1902)

- англ. философ, логик и социолог. Свою философскую концепцию - критический рационализм - построил в противовес логическому позитивизму, хотя и испытал влияние последнего. Вместо принципа верификации (Верифицируемости принцип) П. выдвинул принцип фальсификации, отказался от узкого эмпиризма и индуктивизма логических позитивистов, заменив их принципами органической связи теоретического и эмпирического уровней знания, утверждением, что любое научное знание носит лишь гипотетический характер, подвержено ошибкам. Для обоснования своей логико-методологической концепции П. использует общие идеи эволюционизма (рост научного знания для него является частным случаем общих эволюционных процессов, совершающихся в мире) и т. наз. теорию "трех миров (физического, ментального и мира объективного знания без познающего субъекта). Однако разработанная им концепция роста научного знания натолкнулась на серьезные трудности, связанные с абсолютизацией П. принципа фальсификации, отказом от признания объективной истинности научного знания, релятивизмом в истолковании его роста, конвенционализмом в трактовке исходных оснований знания и объективно-идеалистической направленностью теории "трех миров . В области социальной философии П. выступил с критикой марксизма, отрицанием объективных законов общественного развития, критикой историзма и в защиту буржуазного реформизма. Осн. соч.: "Логика научного исследования (1935), "Открытое общество и его враги (1945), "Нищета историцизма (1957), "Предположения и опровержения (1963), "Объективное знание (1972).


© 2009-2020  lib.ltd.ua