Веб-бібліотека - головна сторінка


Калакура Я.С. Архівознавство:

Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...
Іванова Т. В., Піддубна Л. П. Муніципальне діловодство: Документ і документаційне забезпечення управління. Документ, його роль та місце в муніципальному управлінні. Нормативно-методична база діловодства. Види документів та їх класифікація. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів. Документування та документальне забезпечення управлінської діяльності. Основні вимоги до складання та оформлення управлінських документів. Формуляр документа, його основні реквізити та їх характеристика. Бланк документа, вимоги, що пред'являються до нього. Загальні вимоги до оформлення тексту документів. Оформлення організаційно-розпорядчої документації. Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою...
Буров Є. Комп'ютерні мережі: Протоколи комп'ютерних мереж. Історія розвитку та класифікація комп'ютерних мереж. Історія виникнення та техніко-економічні передумови появи комп'ютерних мереж. Різновиди комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Стандартизація в комп'ютерних мережах. Архітектурні принципи побудови комп'ютерних мереж. Головні означення та поняття. Головні функції протоколу N-рівня. Стандарт 7498 ISO. Методи комутації. Середовища передавання даних. Середовища передавання у комп'ютерних мережах. Електромагнітне випромінювання та електромагнітна невразливість. Завади. Сигнали та коди комп'ютерних мереж. Структурна схема ланки передавання даних. Форми передавання даних у каналах KM. Синхронізація. Пристрій спряження...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Архівознавство / За ред. Я. С. Калакури: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкт і методи архівознавства. Зв'язок архівознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами. Джерельна база та історіографія архівознавства. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVH-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIH-XIX ст. Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби Української революції...
Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...

Романенко О. Р. Фінанси. 2003:

Особливості фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності. Фінанси громадських організацій, доброчинних фондів. Державні фінанси. Сутність і призначення державних фінансів. Основні елементи фінансового господарства держави. Фінансові ресурси держави. Державні доходи. Державні видатки. Податки і податкова система. Сутність і функції податків. Розвиток наукової теорії податків. Елементи системи оподаткування. Класифікація податків. Податкова політика держави. Податкова система і принципи оподаткування. Податковий менеджмент на підприємстві. Бюджет і бюджетна система. Економічна природа і функції бюджету. Бюджетна система України. Бюджетний процес в Україні. Бюджетні права державних та місцевих органів влади і управління...

ПОНИМАНИЕ И ОБЪЯСНЕНИЕ

- две взаимосвязанные процедуры герменевтики. Понимание - процедура проникновения в другое сознание посредством внешнего обозначения, которая составляет, наряду с интерпретацией, основную функцию герменевтики. Понимание есть искусство постижения значения знаков, передаваемых одним сознанием и воспринимаемых другими сознаниями через их внешнее выражение (жесты, позы, речь). Цель понимания - совершить переход от выражения к тому, что является основной интенцией знака, и выйти вовне через выражение. Согласно В. Дильтею, виднейшему после Ф. Шлейермахера теоретику герменевтики, процедура понимания возможна благодаря способности, которой наделено каждое сознание, способности проникать в другое сознание не непосредственно, путем переживания, а опосредованно, воспроизводя творческий процесс из внешнего выражения.
Наличие материальной основы знаков, моделью которой является письмо, предопределяет переход от понимания к интерпретации. Понимание характеризует общее явление проникновения в другое сознание с помощью внешнего обозначения. Интерпретация представляет собой операцию понимания, направленную на знаки, зафиксированные в письменной форме. Операция интерпретации сопутствует процедуре понимания, и это демонстрирует сложившееся отношение между письмом и чтением: чтение сводится к тому, что читающий субъект овладевает смыслами, заключенными в тексте. Это овладение позволяет ему преодолеть временное и культурное расстояние, отделяющее его от текста так, что читатель при этом осваивает значения, которые из-за дистанции, существующей между ним и текстом, были ему чужды. В этом широком смысле отношение "письмо - чтение" может быть представлено как частный случай понимания, осуществляемого посредством проникновения в другое сознание через выражение.
Дильтей зафиксировал противоположность между словами "понимать" (verstehen) и "объяснить" (erklaren). На первый взгляд понимание и объяснение альтернативны: надо принять либо одно, либо другое. В действительности речь не идет о конфликте методов, поскольку к методологии относится лишь объяснение. Понимание скорее всего предполагает приемы или процедуры, применяемые в том случае, когда затрагивается соотношение или целого и части, или смысла и его интерпретации; однако, как бы ни была отточена техника этих приемов, основа понимания остается интуитивной в силу изначального родства между интерпретатором и тем, о чем говорится в тексте.
Конфликт между пониманием и объяснением принимает форму подлинной дихотомии с того момента, как две противостоящие друг другу позиции начинают соотносить с двумя различными сферами реальности - природой и духом. Тем самьм противоположность, выраженная словами "понимать - объяснять", возвращает к противоположности природы и духа, представленной в так называемых "науках о духе" и "науках о природе". Схематично эту дихотомию можно представить следующим образом: науки о природе имеют дело с наблюдаемыми фактами, которые, как и природа, со времен Г. Галилея и Декарта подвергаются математизации: затем следуют процедуры верификации, которые определяются фальсифицируемостью гипотез (К. Поппер); наконец, объяснения - это родовое имя для трех разных процедур - генетического объяснения, исходящего из предшествующего состояния; материального объяснения, опирающегося на лежащую в основании систему меньшей сложности; структурного объяснения через синхронное расположение элементов или составляющих частей. Исходя из этих трех процедур "наук о природе", "науки о духе" могли бы произвести следующие противопоставления своих элементов: открытым в наблюдении фактам противопоставить знаки, предложенные для понимания; фальсифицируемости противопоставить симпатию или интропатию; наконец, трем моделям объяснения (каузальной, генетической, структурной) противопоставить связь, благодаря которой изолированные знаки соединяются в знаковые совокупности.
Именно эта дихотомия была поставлена под вопрос с момента возникновения герменевтики, которая всегда так или иначе требовала объединения своих взглядов и позиции своего оппонента в одно целое. Так, уже Шлейермахер стремился соединить филологическую виртуозность, свойственную эпохе Просвещения, с культом гения у романтиков. Несколько десятилетий спустя Дильтей столкнулся с трудностями, особенно в последних своих произведениях, написанных под влиянием Э. Гуссерля: с одной стороны, усвоив урок "Логических исследований" Гуссерля, он подчеркивает объективность значений по отношению к психологическим процессам, порождающим их; с другой стороны, он был вынужден признать, что соединение знаков придает зафиксированным значениям объективность. И все же он не сомневался в различии между "науками о природе" и "науками о духе".
Все изменилось в 20 в., когда произошла социологическая революция и началось интенсивное развитие структурализма. Для удобства можно исходить из обоснованной Ф. Соссюром противоположности между языком и речью: под языком следует понимать большие фонологические, лексические, синтаксические и стилистические организованности, которые превращают отдельные знаки в самостоятельные ценности внутри сложных систем независимо от их воплощения в живой речи. Противопоставление языка и речи привело к кризису внутри герменевтики текстов исключительно из-за явной экстраполяции установленной Соссюром противоположности на различные категории зафиксированной речи. И все же можно сказать, что оппозиция "язык - речь" опровергла основной тезис герменевтики Дильтея, согласно которому любая процедура объяснения исходит из "наук о природе" и может быть экстраполирована на "науки о духе" лишь по ошибке или небрежности. Следовательно, всякое объяснение в семиотической сфере должно считаться незаконным и рассматриваться в качестве экстраполяции, продиктованной натуралистической идеологией. Но объяснение в семиологии, примененной к языку независимо от ее функционирования в речи, относится как раз к структурному объяснению.
Тем не менее распространение структурного анализа на различные категории письменного дискурса привело к окончательному краху противопоставления понятий "объяснение" и "понимание". Письмо в этом отношении - некоторый значимый рубеж: благодаря письменной фиксации совокупность знаков обретает то, что можно назвать семантической автономией, становясь независимой от рассказчика, от слушателя, наконец, от конкретных условий продуцирования. Став автономным объектом, текст располагается именно на стыке понимания и объяснения, а не на линии их разграничения. Но если интерпретация не может быть понята без этапа объяснения, то объяснение не способно стать основой понимания, которое составляет существо интерпретации текстов. Эта неустранимая основа прежде всего предполагает формирование максимально автономных значений, которые рождаются из интенции к обозначению как к акту субъекта. Кроме того, предполагается существование абсолютно неустранимой структуры дискурса как акта, посредством которого кто-либо говорит что-то о чем-то на основе кодов коммуникации; от этой структуры дискурса зависит соотношение "обозначающее - обозначаемое - референт" - все то, что образует основу всякого знака. Наконец, она предполагает симметричное отношение между значением и рассказчиком, дискурсом и воспринимающим его субъектом, т. е. между собеседником или читателем. Именно к этой совокупности различных характеристик добавляется многообразие актов интерпретаций, составляющих суть герменевтики. В действительности текст всегда есть нечто большее, чем линейная последовательность фраз. Он представляет собой структурированную целостность, которая всегда может быть образована различными способами. Поэтому множественность интерпретаций и даже конфликт интерпретаций - это не недостаток или порок, а достоинство понимания, образующее суть интерпретации. Можно говорить о текстуальной полисемии точно так же, как говорят о лексической полисемии.
Поскольку понимание постоянно конституирует нередуцируемую основу интерпретации, постольку оно предваряет, сопутствует процедурам объяснения и завершает их. Понимание предваряет объяснение путем сближения с субъективным замыслом автора текста. Оно создается опосредованно через предмет данного текста, т. е. через мир, который становится содержанием текста и который читатель может обжить благодаря воображению и симпатии. Понимание сопутствует объяснению в той мере, в какой оппозиция "письмо - чтение" продолжает формировать интерсубъективность коммуникации и в этом качестве восходит к диалогической модели вопроса и ответа, описанной Коллингвудом и Г. Г. Гадамером. Наконец, понимание завершает объяснение в той мере, в какой оно преодолевает географическую, историческую или культурную дистанцию, отделяющую текст от его интерпретации. В этом смысле понимание предполагает объяснение в той мере, в какой объяснение развивает понимание. Это двойное соотношение может быть кратко выражено девизом: больше объяснять, чтобы лучше понимать.
П. Рикёр