Веб-бібліотека - головна сторінка


Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму:

Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...

Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного: Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...
Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...
Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Організація науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів. Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Основи наукознавства. Поняття, зміст і функції науки. Наукознавство та його розвиток. Структура і класифікація науки. Організація науки і підготовка наукових кадрів. Методологія наукових досліджень. Об'єкти наукового дослідження та їх класифікація. Загальнонаукові та емпіричні методи дослідження. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень. Гіпотези у методологи наукових досліджень. Докази у наукових дослідженнях...

ПОЛАНИ МАЙКЛ

(1891-1976) - британский учёный, химик по профессии,известный своими работами в области философии науки. Он выходец из Венгрии,окончил Будапештский университет и стал доктором медицины в 1913 г. Первую научную статью опубликовал в 19 лет. Во время Первой мировой войны был офицером медицинской  службы австро-венгерской армии. После войны работал над  приложением квантовой теории  к  третьему закону  термодинамики и  над теорией адсорбции. В 1916 г. опубликовал статью по этому вопросу. В 1917 г. химический факультет Будапештского университета присудил ему докторскую степень за работы в области теории адсорбции. После поражения коммунистической революции 1919 г. в Венгрии и установления там  репрессивного режима Хорти уехал в Германию. С 1923 г. преподавал в Высшем техническом училище в Берлине,  с 1926 г.- профессор физической химии. С 1923 г. по 1933 г. работал также в возглавляемом Ф. Габером Институте физической химии и электрохимии кайзера Вильгельма в Берлине (Далем); после прихода к власти нацистов эмигрировал  в  Англию. В  1933-48 гг.  Полани  был  профессором  физической химии Манчестерского университета. Написал работы по физике и теоретической экономике: "Атомные реакции"  (1932), "Полная занятость и свободная торговля" (1945). В 1944 г. был избран членом Королевской академии наук и получил много других почетных званий и наград. В 1948 г. Полани оставил карьеру химика и продолжил  научную  деятельность  как  профессор  социальных  наук  в  том  же университете (1948-59). После выхода в  отставку занимал почетную научную должность  в  Мертон-колледже  в  Оксфорде  (1959-61).  Он  является  одним  из разработчиков  квантово-механических методов для расчета скоростей химических реакций. По  философии и социологии науки наиболее известна его книга"Личностное знание. На пути к посткритической философии" (1958 ). Позиция Полани имеет свои отличия от взглядов Куна и Поппера в том что они ошибочно отождествляли его отказ от  деперсонифицированного представления о научном знании с объективностью отношений. Поллани, напротив,  утверждает: "Идеал безличной,  беспристрастной  истины  подлежит  пересмотру  с  учетом  глубоко личностного характера того акта, посредством которого провозглашается истина".  За  это  Поппер  обвинил  Полани  в  иррационализме.  Сторонники  Полани называли его позицию "посткритическим рационализмом". Её суть: 1) признание факта, что науку делают люди, обладающие определенным мастерством (искусству познавательной деятельности и её тонкостям нельзя научиться по учебнику, она дается лишь в непосредственном  общении с мастером); 2) люди, делающие науку, не могут быть механически и просто отделены от  производимого ими знания и заменены другими приобщенными к этому знанию только с помощью книг и учебников; 3) посредством своей эпистемологии "личностного знания" он вводит в современную философию науки мотивы ценностной ориентации ученого, его научный опыт как внутреннее переживание, веру в науку, личную ответственность перед ней. Знание такого типа он назвал неявными знаниями. Личностное знание - это интеллектуальная самоотдача, страстный вклад познающего. Он уверен, что установление истины имеет зависимость от ряда наших собственных, имплицитных оснований и критериев, которые не поддаются формальному определению. Полани по-новому оценивает роль веры в познавательном процессе, отличая это  понятие от трактовки веры в узком смысле как религиозной. Вера является источником знания. Разум  опирается на веру как на свое предельное основание, но всякий раз способен подвергнуть ее сомнению.  Использование в науке аксиом, постулатов и принципов уходит своими корнями в нашу убежденность, т.е. в широком смысле в веру в то, что мир есть совершенное гармоничное целое, поддающееся нашему познанию. Согласие явное и  неявное, интеллектуальная страстность, наследование культуры - всё это предполагает некое состояние  нашего  сознания, тесно связанное с верой. Содержательное исследование личностного  знания  строится  философом  при  помощи  анализа  соотношения мышления и знания. В концепции личностного знания выделяются три основные области или три варианта соотношения мышления и речи: 1) область неявного знания,  словесное выражение которого не самодостаточно или же недостаточно адекватно (её называют областью "невыразимого" - это особое знание, основанное  на  переживаниях  и  жизненных  впечатлениях,  которое  трудно  поддается передаче и социализации; 2) область знания хорошо передается средствами речи и существует в виде некоторой информации; 3) область знания называемая областью  "затруднительного  понимания", которая находится между невербальным содержанием мышления и речевыми средствами, которые не в состоянии концептуализировать содержание мысли. Принципиальные новации концепции Полани состоят в том, что сам смысл научных положений зависит от неявного контекста скрытого знания, имеющего в своих  глубинных основах инструментальный характер. Смысл научного суждения формируется путем внутреннего  прочтения текста "для себя" и усилий по его артикуляции "вовне", посредством языковой системы. Полани утверждает, что смысл неотделим и от той личной уверенности, которая вкладывается в провозглашаемое научное суждение.