Веб-бібліотека

Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах:

Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Максимюк С.П. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...
Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: МИСТЕЦТВО СЛОВА. Феномен мистецтва. Види мистецтва, їх походження, класифікації. Мистецтво слова. Література як система. Проблеми генології. Лірика. Різновиди, види, жанри. Епос. Різновиди, види, жанри. Драма. Різновиди, види, жанри. Межиродові підсистеми. Ліро-епос. Ліро-драма. Епо-драма. Кіносценарій як межисистемне явище. Поетика літературного твору. Формозміст як єдність. Елементи змісту, або ж змістові прояви художньої форми. Елементи форми, або ж формальні проявники художнього змісту. Тема, проблема, ідея, тенденція, пафос/тональність, конфлікт/колізія. Фабула, мотив, сюжет, композиція. Художня мова. Етимологічне коріння експресії слова. Лексична сфера художньої мови...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...

ПОКАЯНИЕ

- признание в проступке, исповедание в грехах и отвращение от них; одно из таинств православной и католической церквей. У древних греков понятие покаяния означало раскаяние по поводу отдельных частных поступков. В Свящ. Писании оно обретает смысл сугубо религиозно-нравственный, определяя собою характер и направление всей личной жизни человека, его поведения. Существенное значение приобретает покаяние в учении Нового Завета: оно опосредствовано обращением (греч. ) человека к Богу, через него достигается спасение человека, его переход из области греха в жизнь вечную. Покаяние предполагает не просто перелом в образе мыслей, обретение новых целей и мотивов, но вступление в такие отношения с Богом, которые не находятся более в противоречии с его волей. Покаяние включает два момента, связанные между собой, - отрицательный и положительный; оно подразумевает не только воздержание от зла, но и совершение добра, любовь как веру в Бога - любящего и милостивого Отца, надежду на прощение. Покаяние и вера, неразрывно связанные, составляют две стороны одного нераздельного акта обращения человека ко Христу, и потому могут составлять единое словосочетание "покаянная вера"; если при совершении греховных поступков человек ставит в центр бытия самого себя, то в покаянной вере он, наоборот, устремлен на служение только Богу, на самопожертвование ради Него - в этом суть религиозного смысла покаяния. Одно из семи христианских таинств, установленное самим Христом, покаяние, находит естественное выражение в исповеди. Первоначально оно состояло только во внешних очистительных жертвах; затем пророки стали требовать при покаянии и внутреннего изменения. В Евангелии покаяние понимается как духовное возрождение человека. Во времена апостолов было два вида покаяния: а) тайное перед священником и б) открытое, публичное - перед всем церковным обществом. Под исповедью подразумевался не только единичный акт устного изложения грехов, а определенный круг покаянных подвигов, иногда многолетних, основание которых составляла эпитимия - наказание за грехи.
Согласно христианскому учению, покаяние не достигается целеустремленным действием лишь собственных духовных сил человека; оно становится возможным только с помощью Божественной силы - благодати. Св. отцы подчеркивают, что покаяние происходит через благодать, дарованную Богом, т. е. через милость Господа. Необходимость покаяния существенна для всех при жизни - как для грешных, так и для праведных (Рим 3:23); по смерти его нет (Мф 9:6; Лк 13:24 - 25). Через приобретение крайнего смирения покаяние может возвести человека на самый верх добродетелей - оно может привести к святости. Как способствует покаянию смирение, так мешают ему страсти, противоположные смирению, - гордость и самооправдание. Если рассматривать покаяние как переживание духовного подвига, то его противоположностью, как считают отцы Церкви, является переживание отчаяния. Результатом покаяния становится победа человека над грехом, т. е. свободное преодоление греха и обращение к добродетели, - в этом состоит нравственное самоопределение человека. Под действием его свободной воли, с одной стороны, и Божественной благодати - с другой, происходит переход от "ветхого" состояния души в новое, человек самоопределяется в свободе. Психологический аспект покаяния состоит в свободно-сознательном отношении к нравственной норме, согласно которой человек оценивает свое наличное, эмпирическое религиозно-нравственное состояние и на основании добросовестного самоиспытания произносит приговор греховному содержанию своей жизни, определявшейся эгоизмом.
И. Н. Михеева
Смысл таинства покаяния состоит в том, что верующий, добровольно и искренне исповедавшись перед священником в своих грехах, получает от него прощение от имени Иисуса Христа. Необходимость этого таинства обосновывается тем, что человек не может быть безгрешным, а потому должен жаждать очищения души от скверны. Уже Иоанн Предтеча принимал, согласно Евангелию, исповедание грехов от приходивших к нему креститься. В первом соборном послании апостола Иоанна Богослова дается следующее разъяснение: "Если исповедуем грехи наши, то Он, будучи верен и праведен, простит нам грехи наши и очистит нас от всякой неправды. Если говорим, что мы не согрешили, то представляем Его лживым, и слова Его нет в нас" (1 Ин 1:9 - 10). Несомненно, что осознание человеком того, что он живет не так, как следовало бы жить, присуще людям: противоборство склонностей и нравственного долга испытывает каждый. Отсюда раскаяние и потребность новой жизни. Церковное покаяние обязывает к устному исповеданию всех грехов, к осознанию вины и твердой решимости исправления. Покаяние именуется "вторым крещением", примирением с Ботом и своей совестью. С покаяния начинается возрождение. Церковное покаяние требуется от всех, кроме младенцев (в православии кроме детей до 7 лет). По решению Тридентского собора покаяние должны совершать все католики, достигшие "разумного возраста", под угрозой отлучения и лишения христианского погребения. Особую позицию по отношению к покаянию, как и другим таинствам, занимают протестантские церкви и секты. Они признают в основном только два таинства - крещение и причащение, но и им придается символическое значение как знакам общения с Богом. Устная исповедь перед священником отвергнута, но личная исповедь и покаяние перед Ботом считаются важнейшим средством очищения души.
Богословы и религиозные философы проводят различие между раскаянием и покаянием, В покаянии есть раскаяние. Но раскаяние может быть разного рода, можно раскаиваться в том, что упустил выгоду или высказал правду во вред себе. Если раскаяние не переходит в покаяние и не сопровождается верой и надеждой на прощение, то оно может привести к отчаянию, к самоубийству или ко вседозволенности ("в рай мне все равно не попасть"). Покаяние, по церковному учению, дает очищение от грехов, но не гарантирует само по себе праведности в дальнейшем. Необходимы усилия самого верующего. "...Царство Небесное силою берется, и употребляющие усилие восхищают его" (Мф 11:12). Христианское учение о покаянии, несомненно, выразило общечеловеческое содержание, которое требует философского и психологического осмысления. Человек, не признающий за собой никакой вины и считающий себя во всем правым, должен быть отнесен к дурным, безнравственным людям. От таких людей произошло и происходит много бедствий и зла. Поэтому есть правда в словах: "Не покаешься - не спасешься".
Помимо церковного покаяния и исповеди, существует и внецерковное. Родион Раскольников и на каторге не испытывал мук совести, но однажды к нему пришло глубокое осознание неверности своего жизнепонимания и он почувствовал, что возвращается к "живой жизни". Потребность исповедаться в своих грехах может находить разное выражение - в горячем признании своей вины перед близким или даже случайным человеком, напр. попутчиком в дороге. Существует литературный жанр исповеди: под таким названием известны сочинения Блаженного Августина, Ж. Ж. Руссо, Л. Н. Толстого.
Такого рода публичные исповеди выражают не только признание своих грехов, но и имеют целью помочь другим людям избежать ошибок и встать на путь истинной жизни.
В. Н. Шердаков Лит.: Брянчаиинов И. Поучение второе в неделю мытаря и фарисея. О молитве и покаянии. - Он же. Аскетические опыты, т. 4. M., 1993; En. Варнава (Беляев). О боголюбезном и духовном покаянии. - Он же. Основы искусства святости, т. 1, отд. 3. Нижний Новгород, 1995; Зарин С. М. Аскетизм по православно-христианскому учению, [IV]. М., 1996.


© 2009-2020  lib.ltd.ua