Веб-бібліотека - головна сторінка


Курило Т.В. Митне право України:

Загальні положення митного права. Історичний розвиток митного права в Україні. Митна політика України. Митні органи України. Тарифне та нетарифне регулювання в митному праві. Митні платежі. Митна вартість товарів та методи її визначення. Митні режими. Поняття та зміст митного режиму. Характеристика митних режимів. Митне оформлення та декларування товарів. Класифікація товарів при митному оформленні. Документи для проведення митного оформлення. Вантажна митна декларація (ВМД). Основні етапи митного оформлення товарів. Декларування товарів. Діяльність митного брокера. Товари, які не підлягають пропуску через митний кордон України. Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій. Контракт як документ необхідний для митного оформлення вантажів...

Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської: Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...
Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...

ПОБЕДОНОСЦЕВ Константин Петрович

[21 мая (2 июня) 1827, Москва - 10(23) марта 1907, Петербург] - русский государственный деятель, публицист, правовед, социолог. В 1846 окончил Московское училище правоведения и поступил на службу в Московские департаменты Сената. В 1860 - 65 преподавал в Московском университете на кафедре гражданского права, с 1865 член консультации министерства юстиции, с 1872 член Государственного совета. В 1880 - 1905 оберпрокурор Св. Синода. Автор манифеста от 29 апреля 1881 об укреплении самодержавия. Основная проблематика социально-философского творчества Победоносцева связана с традиционалистской, почвеннической ориентацией: "В глубине старых учреждений часто лежит идея, глубоко верная, прямо истекающая из основ народного духа... Масса усваивает себе идею только непосредственным чувством, которое воспитывается и утверждается в ней не иначе, как историей, передаваясь из рода в род, из поколения в поколение... Очистим внутренность, поднимем дух народный, осветим и выведем в сознание идею, - тогда грубая форма распадется сама собою и уступит место другой, совершеннейшей" ("Новая жизнь". - В кн.; Победоносцев К. П. Великая ложь нашего времени. М., 1993, с. 322 - 323). Отсюда вытекают основные направления критики буржуазного государственного устройства, морали, религиозной политики: идеи народовластия и буржуазный парламентаризм трактуются как "великая ложь нашего времени"; религиозный релятивизм и девальвация этических ценностей, связанные с влиянием западного отвлеченного рационализма, - как "болезни нашего времени". Программа Победоносцева - эволюционное развитие общества, "просвещение народного духа", патронирующая роль государства во главе с монархом, укрепление православной веры - была близка Ф. М. Достоевскому и К. Н. Леонтьеву.
Соч.: Исторические исследования и статьи. СПб., 1876; Московский сборник. М.,1896.
Лит.. ГневушевМ. Константин Петрович Победоносцев. К., 1907; Гусев В. А. К. П. Победоносцев - русский консерватор-государственник. - "Социально-политический журнал", 1993, №11 - 12; Получав А. Ю. К.П.Победоносцев: Великая ложь нашего времени. - "ВФ", 1993, № 5.
А. И. Резниченко