Веб-бібліотека - головна сторінка


Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття:

Давня історія України. Київська Русь. Виникнення людської цивілізації на українських землях. Східні слов'яни. Київська Русь та її історичне значення (у двох частинах). Політична історія Київської Русі (ІX-XIІІ ст. Соціально-економічний та етнічний розвиток Русі (ІX-XIII ст. Культура Київської Русі (ІX-XIII ст. Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення української держави (XIV-XV ст. Соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського народу в кінці XV - першій пол. XVІІ ст. Консолідація та національно-духовні процеси у формуванні української народності у XV ст...

Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX - XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічного дослідження. Загальнонаукові методи. Конкретні наукові методи. Статистичний метод у психології. Упорядкування й рангування психологічних дослідних даних. Визначення середніх при опрацюванні дослідних даних. Використання міри дисперсії у психологічних дослідженнях. Надійність і валідність...
Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...

ПНИН Иван Петрович

(1773, Москва - 17(29).09.1805, Петербург) - философ, просветитель. Учился в Благородном пансионе при Московском ун-те, где получил знания иностранных языков и философии, затем в Артиллерийском кадетском корпусе в Петербурге. Служил в армии с 1789 по 1797 г., по выходе в отставку основал (вместе с Бестужевым) "Санкт-Петербургский журнал". В 1801 г. произошло его знакомство с Радищевым, к-рого он считал одним из лучших людей своего времени. В 1802 г. П. представил царю труд "Вопль невинности, отвергаемой законом", где отмечал ущемление прав людей, обличал своеволие помещиков, беззаконие. По своему обличительному пафосу он был сходен с "Путешествием из Петербурга в Москву" Радищева и смог появиться в печати лишь в 1889 г. В 1802 г. П. был избран действительным членом Вольного об-ва любителей словесности, наук и художеств, в 1805 г. стал его президентом. Расцвет творческой активности П. пришелся на ранние годы царствования Александра 1, когда он выпустил осн. свои произв. - оды "Бог". "Человек", "Опыт о просвещении относительно к России" (1804, был конфискован по распоряжению правительства). Мировоззрение П. формировалось под влиянием фр. просветителей, произв. к-рых он публиковал в различных изданиях (мн. из них запрещались цензурой), а также носителей антропологического начала в рус. философии - Сковороды и Радищева. В оде "Человек" (Журнал российской словесности, 1805. № 1) П. писал: "Природы лучшее созданье.../Ты краше всех существ других./Что я с тобою ни равняю,/Твои дары лишь отличаю.../Я человека петь готов,/Природы лучшее созданье.../Ты царь земли, ты царь вселенной,/Хотя ничто в сравненье с ней;/Хотя ты прах один возженный,/Но мыслию велик своей/Едва ты только в мир явился,/И мир мгновенно покорился". Человека П. воспринимал как покорителя природы и в то же время как героического гражданина, обличающего зло и неправду. В 1802 г. П. написал стихи на смерть Радищева - "пламенника ума" и "друга людей", к-рый их "к счастью вел путем свободы" (опубликованы в 1859 г.). Сын последнего, Н. А. Радищев, в стихах "На смерть И. П. Пнина" отметил его заслуги: одна из главных - попрание предрассудков и прославление ума. Гражданские мотивы пронизывают философское и поэтическое творчество П., повлиявшее на декабристов. П. выступал за освобождение крестьян от личной зависимости, но оставался сторонником конституционной монархии, ориентированной на просвещение всех сословий, воспитание гражданских добродетелей, обеспечение свободы человеческого разума и личности. При этом в "Опыте о просвещении" он помещает настоящий гимн собственности, предпочитая ее (в сочетании с принципом личной безопасности) равенству: "Собственность! Священное право! Душа общежития! Источник законов, мать изобилия и удовольствий! Где ты уважаема, где ты неприкосновенна, та только благословенна страна, там только спокоен и благополучен гражданин! Но бежишь ты от звука цепей! Ты чуждаешься невольников. Права твои не могут существовать ни в рабстве, ни в безначалии, ты обретаешь их только в царстве законов". Считая неправомерным ущемление прав личности, П. в то же время отвергал принцип равенства, как "исчадие раздоров". В понимании Бога и оценке религии П. стоял на позициях деизма. В оде "Бог" он, выражая свои взгляды на творческую природу человека и защищая его от произвола, не останавливался перед мотивами богоборчества: "Повсюду слышу лишь стенанье! Народы ропщут на творца. Доколе будешь злодеянье взводить на трон под сень венца?" В этике П. ориентировался на утилитаризм и индивидуализм в духе И. Бентама, хотя его славословия человеку иногда носят риторический и деиндивидуализированный характер. В конце жизни П., как и Радищев, разуверился в возможностях просвещенчески ориентированного законодательства, на к-рое он уповал раньше под влиянием либерального начала царствования Александра I.