Веб-бібліотека - головна сторінка


Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення:

Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...

ПЛЮРАЛИЗМ МОНИСТИЧЕСКИЙ

(от лат. pluralis - множественный и греч. monos один, единственный) - философская позиция, согласно к-рой существует как множество независимых и не сводимых друг к другу видов бытия (в онтологии), оснований и форм (в гносеологии), так и органично объединяющее их единое начало. Термин "П. м." для характеристики своей системы "панпсихизма" использовал рус. неолейбницианец Козлов. Следуя учению Г. В. Лейбница, Р. Г. Лотце и отчасти Г. Тейхмюллера, Козлов наряду с признанием множественности субстанциальных точек бытия или "реальных существ" говорил об их взаимодействии и единстве в системе мирового "сросшегося организма". Источник единства мира, считал он, коренится в "Высочайшей Субстанции" (Боге). Сын Козлова, С. А. Алексеев (Аскольдов), присоединяясь к учению "панпсихизма", утверждал слияние самобытных "душ" мира (одушевлено в мире все) в единой "высшей душе", вследствие чего мир оказывался "живой личностью". Лопатин, используя идеи Лейбница и Платона и называя свою концепцию системой "конкретного динамизма", также говорил о том, что "вечное единое раскрывается в вечном многом". Одно множество ..... мир вечных идей - заключено в Боге, а др. множество - мир земных вещей - хотя и коренится в мире идей, однако несоизмеримо с ним вследствие действия начала самоутверждения и распада. Подобный П. м. близок построениям B.C. Соловьева, Флоренского, Булгакова. Позиции П. м. придерживался, по существу, Н. О. Лосский. Среди представителей П. м. были и нек-рые рус. сторонники Гегеля, напр. Дебольский ("Верховный Разум, как бы не довольствуясь собственной полнотой, индивидуализируется во множестве ограниченных разумов"), и нек-рые неокантианцы, напр. Гессен, говоривший о понятийном П. м. ("подлинная иерархия понятий должна быть необходимо синтезом монизма и плюрализма", и в этом синтезе общего и частного заключается конкретность понятий), и религиозный экзистенциалист Бердяев, к-рый в ранний период творчества, вероятно, под влиянием Козлова признавал "иерархическое единство" одухотворенных монад под эгидой Первичной Божественной Монады. Однако позднее Бердяев в духе персонализма и экзистенциализма говорил о том, что "человек есть дитя Божие, но и свободы", "над которой бессилен Бог". Тайна личности столь велика, что "невыразима... на языке отвлеченной метафизики". Противоречивым к П. м. было также отношение П. Б. Струве, то соглашавшегося с ним, то считавшего, что вне религиозного отношения "человеческая жизнь есть слепая игра слепых сил". Согласно Франку, любой монизм или дуализм упрощает и искажает реальность, а конкретно и полно передает ее только "антиномистический монодуализм" (так у Франка, по существу, обозначается идея П. м.), согласно к-рому "одно не есть другое и вместе с тем и есть это другое, и только с ним, в нем и через него есть то, что оно подлинно есть в своей последней глубине и полноте". Иными словами, суть - в непостижимом металогическом (или трансрациональном) всеединстве.