Веб-бібліотека

Правик Ю.М. Маркетинг туризму:

Особливості маркетингової діяльності туристичних компаній. Організація і технологія роботи туристичних фірм. Види туристичної діяльності. Туристичні послуги та їх правове забезпечення. Процес укладення туристичного договору. Розробка туристичного продукту. Формування туристичного продукту. Міжнародні принципи розрахунків у туристичному бізнесі. Канали збуту туристичних послуг. Маркетингові дослідження туристичної галузі. Загальна сутність маркетингових досліджень на підприємстві. Сутність і функції маркетингового дослідження у туристичній галузі. Доцільність проведення та нормативна база маркетингових досліджень. Стандарти якості маркетингових досліджень у маркетингу послуг...

Кифяк В. Ф. Організація туризму: Туризм та його світовий розвиток. Зміст, основні поняття та історичний розвиток туризму. Теоретичні аспекти розвитку туризму у світі та фактори впливу на туристичні обміни. Вплив туризму на світову економіку. Туризм України. Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України. Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку туризму в Україні. Характеристика туристичних ресурсів окремих територій (на прикладі Карпатського регіону та Буковини). Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні. Організаційні форми та види туризму. Організаційні форми туризму. Класифікація видів туризму за метою подорожі, територіальними ознаками, часовими характеристиками...
Кунченко-Харченко В.І. Документалістика: Інформаційно-документаційне забезпечення управління. Значення документаційного забезпечення управління. Документ, системи документації. Державна система документаційного забезпечення управління. Автоматизована система документаційного забезпечення. Складання та оформлення документів. Державний стандарт на УСОРД. Вид документа. Бланк документа. Порядок адресування документів. Погодження документів. Посвідчення документа. Відмітки на документах. Вимоги до тексту документа. Складання організаційно-розпорядчих документів. Структура та оформлення кадрової документації. Систематизація документів та їх зберігання. Систематизація документів. Номенклатура справ. Формування справ. Зберігання справ...
Комова М.В. Складання ділових документів: Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...
Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика і основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи в Україні. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...

ПЕТРАЖИЦКИЙ Лев Иосифович

(13(25).04.1867, Коллонтаево Витебской губ. - 15.05.1931, Варшава) - философ и социолог, основатель психологической школы права. Первоначально обучался на медицинском ф-те Киевского ун-та, затем перешел на юридический, по окончании к-рого продолжил образование в Берлине. Проводя исследования в области гражданского права, П. выдвинул идею о создании новой науки в правоведении, политики права, изучающей психические особенности правового регулирования человеческого поведения. Эта идея оказала определенное влияние на нем. юридическую мысль (в частности, на Р. Штаммлера). Возвратившись в Россию, в 1897 г. защитил докторскую диссертацию и с 1898 по 1917 г. занимал кафедру энциклопедии и философии права юридического ф-та Петербургского ун-та. В 90-х гг. XIX в. им была провозглашена необходимость возрождения естественного права, что стимулировало появление в 1900-1902 гг. множества статей по этому вопросу и знаменовало переход правоведения на позиции философского идеализма. П. был депутатом I Государственной думы, входил в состав ЦК партии кадетов. После Октябрьской революции эмигрировал в Польшу, где вплоть до своей кончины (в состоянии сильной душевной депрессии покончил жизнь самоубийством) занимал кафедру социологии Варшавского ун-та. Рукописи П. погибли в период 2-й мировой войны при разгроме варшавского восстания. Имея своим источником правовые идеи Л. Кнаппа, Р. Бирлинга, Э. Цительмана, Коркунова (психологическое обоснование власти), психологическую теорию В. Вундта, концепция П. в значительной степени повлияла на философско-правовую и социологическую мысль России, Польши, Западной Европы и США. В 20-е гг. советские правоведы (М. И. Рейснер) активно использовали методологию П. для легитимации революционного правосознания как формы социалистического права. В немалой степени благодаря усилиям учеников П. (Гурвич, Н. С. Тимашев, Сорокин) его психолого-правовые подходы были адаптированы в 20-30-е гг. научными школами Западной Европы и США, что стало непосредственной предпосылкой возникновения социологической юриспруденции и др. новейших социолого-психологических концепций права. В основе теории П. лежит философско-методологический комплекс, сочетающий элементы неокантианства и имманентной философии с принципами социального и индивидуально-биологического детерминизма. Отражением данной теоретико-познавательной конструкции явилась созданная им эмоциональная психология, способная, по его мнению, в корне преобразовать "науки о праве, нравственности, политике, педагогике, эстетике и другие гуманитарно-психологические дисциплины о духовной жизни" об-ва. Психический аспект социальной действительности приобретает у П. значение всеобщей формы общественного сознания, проявления человеческой деятельности рассматриваются как функция психики. Отказавшись от традиционного деления психических явлений на сознание, чувство и волю и введя такую ключевую категорию, как "эмоция", П. классифицирует элементы психики на двусторонние, пассивно-активные (эмоции) и односторонние, односторонне-пассивные (сознание, чувство) и односторонне-активные (воля). Эмоции, определяющие поведение людей, имеют двойственную природу. С одной стороны, они - неотъемлемый компонент физиологии и нервной деятельности человека, с другой - являются результатом воздействия общественной психики. Тесная связь эмоций с биологической материей обусловливает их причинно-следственный характер, делает объектом научно-теоретического анализа и социально-практического воздействия. Наиболее важны, с т. зр. П., этические эмоции (моральные и правовые), выступающие в виде психических переживаний лица о своем поведении, выполняющие роль внутреннего цензора. Если моральные эмоции (нравственность) императивны и направлены на организацию внутренней душевной жизни человека, то правовые (право) - императивно-атрибутивны, т. е. предполагают определенную связь членов об-ва. Право, по П., есть такое состояние психики, при к-ром лицо осознает долг (пассивно-атрибутивное свойство права) и свое правомочие на исполнение обязанности (активно-атрибутивное свойство права). Необходимым условием бытия права является индивидуально-психический акт живого существа, способного к правовому переживанию. Количество правовых феноменов соответствует числу таких актов, а их форма определяется спецификой личностного правосознания. П. выделяет право официальное и неофициальное, позитивное (гетерономное) и интуитивное (автономное). Официальное право, признанное и гарантированное государством, функционирует наряду с неофициальным, возникающим внутри различных социальных групп. В отличие от официальной правовой моносистемы, неофициальное право отличается нормативно-ценностным разнообразием, значительно более широкой сферой применения, многоуровневой структурой. Позитивное право предстает в виде "нормативного факта", т. е. формально-определенного источника права (как правило, нормативно-правовой акт). Интуитивное право, напротив, существует помимо к.-л. традиционных правовых форм и является итогом внутреннего, интуитивного самоопределения индивида. Субъектом интуитивного права признается как лицо, способное к правовому переживанию, так и сторона, к к-рой обращена атрибутивная эмоция в виде долга или обязанности. В этом случае состав участников правоотношений становится неограниченным и может включать, напр., душевнобольных, умерших, животных, богов и т. п. Находясь как бы в эпицентре человеческой психики, интуитивное право способно быстро и точно улавливать потребности практической жизни и изменять в соответствии с ними свое содержание. Официальное и позитивное право не обладает необходимой мобильностью, поэтому с течением времени оно перестает отвечать интересам развивающейся личности, вступает в конфликт с ней. Чтобы избежать конфронтации, ведущей к разрушению не только официальной правовой системы, но и государства, об-ва, позитивное право должно вбирать в себя "аксиомы" интуитивного права, т. е. принципы построения самой императивно-атрибутивной психики. К явлениям правового порядка относится и государство, к-рое также есть акт психического переживания, выполняет служебную, подчиненную в отношении права роль. Психологическая теория права представляет собой, по П., базу для дальнейшей разработки политики права - универсальной психолого-социологической науки (эмоциональной социологии) и духовно-практического способа совершенствования общественных отношений. Эта наука должна включать знания о психологических закономерностях поведения людей, факторах, влияющих на развитие человеческого характера, а также учение о природе и причинных свойствах права, правовой мотивации и правовой педагогике. Осн. научным методом выступает "психологическая дедукция", гипотетически устанавливающая психолого-правовой результат законодательного воздействия на об-во. Право как элемент социально-психической жизни, с одной стороны, активно влияет на процессы в области психики и человеческие поступки, с другой - само есть продукт социально-психической среды. В этом контексте роль права проявляется в 2 аспектах: во-первых, в стимулировании или подавлении мотивов поведения людей (мотивационное, или импульсивное, действие права) и, во-вторых, а воспитании народной психики (педагогическое действие права). Отсюда вытекают задачи политики права. Первая состоит в регулировании индивидуального и массового поведения посредством правовой мотивации, вторая - в совершенствовании человеческой психики, очищении ее от антисоциальных склонностей. П. рассматривает развитие об-ва как прогрессивную смену этапов его психического состояния от примитивного к зрелому, совершенному. Народная психика является своего рода иррациональной субстанцией, проецирующей вовне формы социального бытия (этические, правовые, политические, экономические и т. п.) и имеющей рациональные тенденции к своей эволюции. Социальная динамика представляет собой психическое общение, эмоционально-интеллектуальные отношения индивидов, вырабатывающих ч историческом процессе сменяющих друг друга поколений "усредненные эмоциональные факты", по сути, стандарты человеческого поведения. Каждому этапу психического развития об-ва соответствуют свои эмоциональные факты (в т. ч. право и политические институты). Позднейшие правовые системы, выполняя функцию социализации, т. е. приспосабливаясь к народной психике и беря за основу ее лучшие этические качества, аккумулируют в себе культурно-психические ценности предшествующих эпох, развивают дальше "высшие стороны человеческого характера". Возрастающее влияние культуры ведет к постепенному отмиранию антисоциальных свойств психики, дает об-ву возможность отказываться от негуманных правовых средств (напр., жестокости наказаний). До настоящего времени, по П., правовая социализация по направлению к общему благу осуществлялась бессознательно. Наука политики права будет сознательно, а следовательно, более эффективно вести людей к совершенному социальному устройству, к господству действенной любви в человечестве. В конечном счете достижение социального идеала, организованного на сверхправовых и сверхнравственных принципах, позволит психике освободиться от "тисков" права и нравственности как рудиментов былой некультурности.


© 2009-2020  lib.ltd.ua