Веб-бібліотека - головна сторінка


Оснач О.Ф. Товарознавство:

Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...

Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Архіпов В. В. Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства: Загальна характеристика процесу обслуговування. Послуги закладів ресторанного господарства та вимоги до них. Характеристика методів і форм обслуговування. Торгівельні приміщення. Види торгівельних приміщень, їх призначення та характеристика. Взаємозв'язок торгівельних залів, виробничих та підсобних приміщень. Сучасний інтер'єр торгівельного залу та вимоги до нього. Характеристика буфету при ресторані, приміщення для нарізання хліба та сервізної. Організація роботи мийної столового посуду. Устаткування залів. Сучасні вимоги до меблів. Столовий посуд та набори. Столова білизна. Класифікація, вимоги до посуду. Характеристика порцелянового, фаянсового та керамічного посуду...
Беззубко Л.В. та ін. Управління трудовими конфліктами: Теоретичні основи вивчення конфліктів. Загальна характеристика конфлікту як явища. Конфлікт як об'єкт вивчення і управління. Основні типи конфліктів. Стадії трудових конфліктів. Основні причини трудових конфліктів. Вивчення проблем трудових конфліктів. Дослідження трудових конфліктів. Вивчення трудових конфліктів (на прикладі підприємств Донецької області). Методичні підходи до вивчення стану трудових конфліктів. Нормативно-правові і соціальні основи управління конфліктами. Характеристика існуючої в Україні системи соціального захисту. Вивчення проблем трудових конфліктів. Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів. Стратегія управління конфліктами...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...

Петр Лаврович Лавров (1823-1900)

- видный русский философ, теоретик революционного народничества. Родился в семье псковского помещика. В 1842 г. окончил Петербургское артиллерийское училище. Основные труды: "Гегелизм" (1858), "Практическая философия Гегеля" (1859), "Что такое антропология" (1860), "Очерки вопросов практической философии (Личность)" (1861), "Три беседы о современном значении философии" (1861). Свою философию Лавров сам определяет как "антропологическую точку зрения". Для Лаврова антропологизм его философии состоял в том, что он призывал человеческую личность в единстве ее материальных и духовных начал. Лаврова рассматривают как русского позитивиста. Действительно, он многое принимал из позитивизма Конта, Спенсера и других, но в то же время по-своему стремился истолковать позитивизм, критикуя последний за его уход от решений практических вопросов Лавров пытался создать свою систему философии, которая у него состоит из трех частей: философия в знании (философия природы) , философия в творчестве (философия духа), философия в жизни (философия истории) . Философия в знании основывается на эмпирической действительности, она занимается группированием отдельных конкретных фактов и открытием связей и повторяемости в природе. Философия в творчестве имеет дело с творческой фантазией и воплощением понятия мира в образе. Третью ступень образует философия в жизни занимающаяся разработкой высших нравственных идеалов, которые должны быть претворены в жизнь, в практику. "Философия в знании, - писал Лавров, - есть построение всех сведений в стройную систему, понимание всего сущего как единого, единство в понимании. Философия в творчестве есть внесение понимания мира и жизни в творческую деятельность, воплощение понятого единства всего сущего в образ, в стройную форму, единство мысли и формы. Философия в жизни есть осмысление ежедневной деятельности, внесение понимания всего сущего как единого в нашу деятельность, воплощение понятого единства всего сущего в практический идеал, единство мысли и действия" [Философия и социология. Т. 1. С. 571]. Этой своей концепцией Лавров стремился создать новую философию, являющуюся синтезом познания, творчества и деятельности. В этом случае она выступала бы связующим звеном между теорией и практической жизнью. В "Исторических письмах" Лавров излагает свои взгляды на такие важнейшие понятия, как история, прогресс, цивилизация, государство, национальность и др. Он подчеркивает принципиальное различие, которое существует между природой и обществом. Для него в природе господствует закономерность явлений, которые обладают повторяемостью. В истории, в обществе существует развитие, прогресс, оценку которого дает лишь историк, он определяет направленность развития в обществе. Лавров писал: "Сознательно или бессознательно, человек прилагает ко всей истории человечества ту нравственную выработку, которой он сам достиг... Все судят об истории субъективно, по своему взгляду на нравственные идеалы, да иначе и судить не могут" [Избр. соч. Т. 1. С. 190]. Лишь "нравственный идеал историка есть единственный светоч, способный придать перспективу истории в ее целом и в ее частностях" [Там же. С. 391]. Поэтому, согласно Лаврову, прогресс в истории зависит от возрастания сознательного, рационального фактора в жизни общества, а это в свою очередь зависит от "развития личности в физическом, умственном и нравственном отношении, воплощении в общественных формах истины и справедливости" [Там же. С. 199]. Лишь "мысль - единственный деятель, сообщающий человеческое достоинство общественной культуре" [С. 244]. Но так как мысль реальна "лишь в личности" [С. 245], то главной движущей силой истории выступают критически мыслящие личности. После побега из ссылки в Петербург, а затем выезда за границу, Ливров стал издавать журнал и газету "Вперед", на страницах которой излагал свои взгляды на общественное развитие. Он сформулировал особый тип русского революционного народничества, основной особенностью которого являлось то, что следует тщательно готовить революцию. Выступал против как анархистского (Бакунин), так и заговорщицкого (Ткачев) направлений в народничестве. Полагал, что не следует торопить революцию и вызывать ее искусственно. Стремление совершить революцию искусственно, по его мнению, не может быть оправданным в "глазах того, кто знает, как тяжело ложатся всякие общественные потрясения именно на самое бедное большинство, которое приносит при этом значительные жертвы" [Т. 3. С. 34]. Он выступал против заговорщицкого подхода к революции и считал устарелым мнение, что "народу могут быть навязаны революционные идеи, выработанные небольшою группой более развитого меньшинства, что социалисты-революционеры, свергнув удачным порывом центральное правительство, могут стать на его место и ввести законодательным путем новый строй, облагодетельствовав неподготовленные массы. Мы не хотим новой насильственный власти на смену старой, каков бы ни был источник новой власти. Будущий строй русского общества... должен воплотить в дело потребности большинства, им самим сознанные и понятые" [Там же. С. 31]. Лавров исходил из положения, что революционные действия людей должны иметь в своей основе этические принципы. Он писал: "Люди, утверждающие, что цель оправдывает средства, должны бы всегда сознавать ограничение своего правила весьма простым трюизмом: кроме тех средств, которые подрывают саму цель" [Там же. С. 2б].