Веб-бібліотека - головна сторінка


Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови:

Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Ознаки фразеологізму. Обсяг фразеології. Олександр Потебня - предтеча української фразеології. Ідеографічна характеристика фразеології. Вибірковість фразеології. Ідеографічна класифікація фразеологізмів. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Співвіднесеність фразеологізму і слова. Творення слів на базі фразеологізмів. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Функціональна класифікація...

Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської: Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

ПЕРСПЕКТИВА

(от лат. pers-picere - проникать взором, видеть насквозь) - способ построения худож. пространства на плоскости, выражающий представления людей определенной эпохи о его структуре и соответствующий господствующему худож. стилю. Первые попытки построения П. предпринимаются в иск-ве Древн. Греции (с V в. до н. э), что было связано с отказом от условно-символических схем композиции, существовавших у художников первобытного мира и Древн. Востока, и стремлением координировать изображение с эмпирическим опытом, учитывая также открытия живописи в области объемной моделировки тел, научные достижения геометров и иллюзионистические построения театральных декораций. В средневековом иск-ве Европы и Византии распространились символические схемы построения пространства, распадающегося на ряд зон, где предметы, распластываясь на плоскости, увеличиваются в размерах в соответствии с их смысловым значением в худож. произв. В иск-ве Востока (в живописи Китая и Японии) осн. линии П. были параллельны, удаляя центр композиции в бесконечность. Большое внимание к П. проявили художники эпохи Возрождения, к-рые рассматривали ее как особую науку (тогда появляется и сам термин "П.") и важное средство живописи (Ф. Брунеллески, Альберти, Леонардо да Винчи, А. Дюрер). Связанная с открытиями в области оптики и изучения пропорций, выражая стремление к показу материальности изображаемого мира, ренессансная П. (т. наз. прямая П.) строила гармоничный образ действительности. Для нее характерны фиксированная т. зр., единая точка схода линий, указывающих на удаление объектов в пространстве. В последующее время П. обогащается сложными ракурсами (барокко), а к XIX в. начинает трансформироваться, приспосабливаясь к более непосредственному отображению зрительного поля (импрессионизм) или помогая создавать синтетический образ картины мира (П. Сезанн, К. С. Петров-Водкин). В настоящее время художники свободно обращаются с отдельными приемами П., включая их в общую систему построения худож. образа.