Веб-бібліотека - головна сторінка


Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму:

Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...
Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Поняття про наукову й аналітико-синтетичну обробку документів, її суть і види. Суть і значення наукової обробки документів. Поняття "згортання інформації". Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів. Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу. Використання наукової обробки документів. Бібліографічний опис документів. Поняття бібліографічного опису, його функції, вимоги до нього. Основні етапи розвитку теорії та практики бібліографічного опису. Розвиток книгоопису з давнини до XVIII ст. Розвиток книгоопису в XIX ст. Розвиток теорії та практики бібліографічного опису в XX ст. Теорія і практика бібліографічного опису в першій половині XX ст...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...

ПЕРИПАТЕТИЧЕСКАЯ ШКОЛА,

Перипатос, или Ликей (по названию гимнасия, расположенного около храма Аполлона Ликейского, за вост. окраиной Афин), филос. школа Аристотеля. Термин "перипатетик" происходит от слова - "(крытая) галерея", служившая лекционным залом (ср. аналогичное происхождение термина "стоики" от "стоа" - "портик"), приобретённая вместе с окружающим садом в собственность Теофрастом и завещанная им школе (см. завещание Теофраста у Диогена Лаэртия V 52 слл.); ошибочно восходящее к Гермиппу объяснение от альфа" и прогуливаюсь.
Хронологически различают: 1) перипатетиков 4-2 вв. до н. э.; 2) возрождение аристотелизма в 1 в. до н. э., связанное с именем Андроника Родосского; 3) перипатетиков 1-3 вв. н. э., частично совпадающих с понятием комментаторов Аристотеля. Под перипатетиками в узком смысле иногда понимают философов, непосредственно связанных с школьной традицией в Ликее и относящихся гл. обр. к 1-му периоду, а начиная с Андроника говорят о греч. аристотелизме и аристотеликах. Схолархи П. ш. 1-го периода: Аристотель до н.э.; Теофраст Стратон из Лампсака; Ликон из Троады; Аристон из Кеоса; Критолай из Фаселиды (в старости участвовал в посольстве в Рим 156/155); Диодор из Тира - приблизительно до 110; Эримней - ок. 100 до н. э. К 1-му поколению перипатетиков - непосредств. учеников Аристотеля принадлежат Теофраст и Евдем (самые догматич. аристотелики), Гераклид Понтийский (связанный также с Древней Академией), Дикеарх и Аристоксен, к ним близок по возрасту Деметрий Фалерский; к 4-3 вв. относятся Хамелеон из Гераклеи Понтийской, Клеарх из Сол, Фаний из Эреса и Праксифан с Лесбоса; к 3 в.- Иероним из Родоса; ок. 200 - Гермипп из Смирны, 2 в.- Сотион из Александрии и Аристон Младший, ученик Критолая. Фрагменты утраченных соч. перипатетиков 4-2 вв. (кроме Теофраста) и свидетельства о них изданы с комм. в собр. Ф. Верли.
Во времена Аристотеля и Теофраста Ликей соединял в себе функции своего рода академии наук (систематич. разработка всех областей знания на основе метода Аристотеля, координация науч. работы между отд. членами П. ш.) с функциями высшей школы афинской молодёжи; лекции Теофраста посещало до 2 тыс. слушателей (отсюда новоевроп. понятие лицея). Последним крупным систематиком н теоретиком был Стратон, затем происходит загадочное исчезновение аристотелизма из П. ш. (ср. параллельное исчезновение платонизма из эллинистич. Академии): большинство перипатетиков 3-2 вв. занимаются историч. биографиями, литературоведением и популярной этикой - феномен, к-рый объясняют обычно судьбой библиотеки Аристотеля. Согласно Страбону ("География" 13,1,54), Теофраст завещал её вместе со своими книгами Нелею из Скепсиса (М. Азия), наследники Нелея свалили её в подвал, где она пролежала ок. 200 лет, пострадав от сырости и моли; в течение всего этого времени, по Страбону, перипатетики были лишены трактатов Аристотеля и имели в своём распоряжении только опубликованные науч.-популярные ("эксотерич.") диалоги. В 1 в. до н. э. свитки купил библиофил Апелликон из Теоса. После смерти Апелликона Сулла, ограбивший Афины в 86 до н. э., вывез их в Рим, где через грамматика Тиранниона они попали в руки Андронику Родосскому и были изданы, вероятно, вскоре после 43 до н. э. (традиция называет Андроника 11-м схолархом П. ш.).
Перипатетики 1 в. до н. э. впервые основательно изучены в капитальном труде: Р. Moraux, Der AristoteHsmus bei den Griechen von Andronikos bis Alexander von Aphrodisias, Bd 1: Die Renaissance des Aristotelismus im I. Jh. v. Chr., B.-N. Y., 1973. Помимо Андроника, Апелликона и Тиранниона, к ним принадлежат Аристон из Александрии, Боэт Сидонский, Ксенарх из
Селевкии, Стасей из Неаполя, Кратипп из Пергама, Николай из Дамаска и в значит. мере - плодовитый доксограф Арий Дидим. Предполагаемые схолархи П. ш. после Андроника: Кратипп (ок. 45 до н. э.), Ксенарх, Менефил (кон. 1 в. до н. э.), Аспасий Афродисийский, Термин (ок. 160), Александр из Дамаска (ок. 170), Аристокл из Мессены, Сосиген, Александр Афродисийский, Аммоний (ок. 230), Проксен (ок. 270). К первым векам н. э. принадлежат также Адраст Афродисийский, Александр из Эги (учитель Нерона), Аристотель из Митилены (2 в., учитель Александра Афродисийского), Птолемей Хенн из Александрии (автор биографии Аристотеля), Анатолий Александрийский (учитель Ямвлиха), автор "О декаде" (ок. 280). Все перипатетики, начиная с Андроника, занимались гл. обр. текстологией и истолкованием Аристотеля, от большинства из них, за исключением Аспасия, Птолемея Хенна, Александра Афродисийского, Анатолия, ничего не сохранилось, кроме фрагментов и косвенных свидетельств. Вершина аристотелизма первых веков н. э.- Александр Афродисийский. Начиная с 4 в. собственно перипатетич. традиция исчезает (условно причисляют к перипатетикам константинопольского ритора 4 в. Фемистия), задачу комментирования Аристотеля берут на себя неоплатоники.