Веб-бібліотека - головна сторінка


Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності:

Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...

Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Предмет психології. Особливості та можливості, психології. Особливості психології. Можливості психології. Предмет психології. Здоровий глузд і наука. Предмет психології. Здоровий глузд. Життєві і наукові психологічні знання. Цілі психології. Критичне і творче мислення. Стан психології. Риси справжнього науковця. Основні напрями зарубіжної психології. Біхевіоризм. Психоаналіз. Гуманістична психологія. Гештальт психологія. Спілкування. Маніпулятивна і актуалізаторська моделі спілкування. Поняття, етапи і складність спілкування. Поняття та етапи спілкування. Складність спілкування. Структура спілкування. Комунікація як обмін інформацією. Інтеракція як взаємодія. Перцепція як сприйняття і розуміння людьми один одного...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...

ПЕЛАГИАНСТВО

- христианская ересь, возникшая в начале 5 в. на латинском Западе в связи со спорами о божественной благодати, заслугах человека в деле его спасения, первородном грехе, свободе воле и предопределении. Свое название получило по имени монаха Пелагия, взгляды которого поддерживали и распространяли Целестий и, позднее, Юлиан Экланский.
Время появления пелагианства - период формирования христианской догматики; спор вокруг пелагианской ереси окончательно определил отношение христианства к римской моральной философии. Противником пелагиан, пытавшихся совместить римскую этику с основными догматами христианства, стал Августин, опиравшийся на апостола Павла и резко выступивший за устранение не согласующихся с христианством правил языческой морали. Все аргументы pro и contra, высказанные во время спора, можно сгруппировать следующим образом: 1. По мнению Пелагия, человеческая природа, сотворенная Богом, не могла быть повреждена первоначальным грехом: грех Адама - лишь дурной пример, поданный людям и усвоенный ими (Пелагий, т. о., отрицал наследственный характер первородного греха). Мнение Августина - прямо противоположно: по воле первого грешника чистая природа человека была осквернена, и добродетель не является развитием природы; в силу именно этой порочности со времен Адама человек - для достижения добродетели - нуждается в иной благодати, чем та, которая была дарована при сотворении.
2. Для Пелагия определяющим в человеческой природе является разум, тогда как для Августина характерен примат воли над разумом.
3. Поскольку, согласно Пелагию, свобода воли есть природное достояние человека и грехопадение Адама не могло ее уничтожить, то человек творит добро и зло по собственной воле, хотя в добрых делах ему помогает божественная благодать (gratia cooperativa), к злым же склоняет дьявол. Августин отвечает ему со всей категоричностью: воля человека только до грехопадения была по-настоящему свободна, и он мог одинаково желать и добра, и зла, но для исполнения первого нуждался в помощи благодати; после грехопадения воля человека свободна ко злу, но не к добру, если только ей не сообщается особая божественная благодать (gratia praeventiva), предопределяющая волю и поступки человека.
Непосредственным следствием принципа "свободы человеческой воли" являются у Пелагия "заслуги человека" (ответственность за грехи). Согласно Пелагию, помощь в деле спасения даруется человеку по заслугам, и его спасение - следствие его поступков. В противоположность Пелагию Августин ставит заслуги человека, а следовательно, и спасение исключительно в зависимость от благодати; оснований предопределения одних к спасению, а других к гибели никто знать не может, ибо никто не ведает воли Бога. Суть столкновения пелагиан с Августином и его сторонниками в целом может быть сведена к различию взглядов на ценность человеческой природы после грехопадения: высокая ее оценка - грехопадение не вносит искажений в человеческую природу - с точки зрения христианского цицеронианства Пелагия, и полностью противоположная у Августина, убежденного в немощи и радикальной поврежденности падшей человеческой природы.
Окончательное осуждение пелагианства произошло в 529 на соборе в Оронте. Однако споры о соотношении свободы воли, предопределении и благодати неоднократно вспыхивали на притяжении последующих веков. Лит.: Зелинский Ф. Ф. Из жизни идей, т. 3. Соперники христианства, с.186 - 200; Миру А. Августин и авгуетинианство. М., 1999. См. также лит. к ст. Пелагий.
О. В. Голова