Веб-бібліотека - головна сторінка


Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика:

Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...

Історія України: нове бачення / Під ред. В.А. Смолія: Стародавня доба. Кам'яний вік. Епоха міді - бронзи. Трипільська культура. Скіфо-сарматський світ. Античні міста Північного Причорномор'я. Населення України в 1 тис. н.е. Слов'яни. Київська Русь. Вихід на історичну сцену. Передумови для утворення східнослов'янської держави. Київське князівство Аскольда. Інші осередки державності на Русі. Народження Давньоруської держави наприкінці IX - на початку X ст. Розвиток державності на Русі в першій половині X ст. Ігор. Перші спроби регламентації данини й адміністративно-судової системи. Ольга. Характер і форма Давньоруської держави ІХ-Х ст. Воєнна активність Русі в 60-х - на початку 70-х pp. X ст. Святослав. Розбудова держави за Володимира Святославича...
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...
Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...

ПАТРИСТИКА

(лат. patres - отцы) - направление фи-лософско-теологической мысли 2-8 вв., связанное с деятельностью раннехристианских авторов - Отцов Церкви. Семан-тико-аксиологические источники оформления П. - античная философия (общерациональный метод и конкретное содержание таких философских течений, как платонизм и неоплатонизм, стоицизм и др.), с одной стороны, и христианская телеологическая доктрина (прежде всего, идея откровения, а также семантические фигуры теизма, креационизма, телео-логизма и др.) - с другой. В эволюции П. могут быть выделены три содержательных этапа: (1) - ранняя П. или апологетика (2-3 вв.), связанная с деятельностью таких авторов, как Юстин (ум. ок. 165, осн. соч.: "Апология" к Антонину Пию и "Апология" к Марку Аврелию, "Беседы с Трифоном-иудеем" и др.); Татиан (ок. 120 - ок. 175, осн. соч.: "Обращение к грекам", свод четырех Евангелий "Диатессарон" и др.); Афинагор (ум. ок. 177, осн. соч.: трактат "О воскрешении мертвых" и "Послание" к Марку Аврелию); Тертуллиан; Климент Александрийский (Тит Флавий, ум. до 215, осн. соч.: трактаты "Увещевание к эллинам", "Педагог", сборник эссе "Строматы" ("Лоскутный ковер"), беседа "Какой богатый спасется?"; Ориген (ок. 185 - ок. 254, осн. соч.: "О началах", "Против Цельса", текстологическое кампаративное исследование шести редакций Ветхого Завета - "Гекзапла" и др.). Центральная проблема - проблема соотношения христианства с античным наследием, в рамках решения которой оформились как направление, ориентированное на гармонический синтез христианской идеи откровения с философской традицией античного рационализма (Юстин, Афинагор, Климент Александрийский и др.), так и направление, прокламировавшее их несовместимость и резко дистанцирующее христианство как "мудрость варваров" (Татиан) эллинской книжной учености (Татиан, Тертуллиан и др.); идея остро актуализировалась в христианской мистике, ценностно акцентировавшей "искреннее молчание безграмотного простолюдина" по сравнению с изощренно-спекулятивным мудрствованием ученого теолога с его "сладострастием слов" (Иероним) и рассудочностью вместо сердечной веры, а также в протестантизме в ранних его версиях); (2) - зрелая П. (3-5 вв.), реализующая себя на греческом Востоке - в деятельности каппадокийского кружка: Василий Великий Кесарийский (ок. 330-379, осн. соч.: "О святом Духе", "Шестоднев"), его брат Григорий Нисский (ок. 335 - ок. 394), Григорий Богослов Назианзин (ок. 330- ок. 390, осн. соч.: "О моей жизни", "О моей судьбе", "О страданиях моей души"), Амфилохий Иконийский и др., синтезировавшие христианское вероучение и философские методы античности; а на латинском Западе - в деятельности Августина. Центральное направление в развитии П. этого периода - борьба с ересями (арианство, монтанизм, докетизм, монофитизм, гностицизм и др.), что связано с обретением христианством статуса государственной религии и официальной формулировкой христианского Символа веры на Никейском вселенском Соборе (325), конституировавшем основные догматы вероучения. В рамках зрелой П. оформляются тексты Псевдо-Дионисия Ареопагита ("Ареопагитики"), заложившие основы апофатической теологии и христианской мистики в целом; (3) - поздняя П. (5-8 вв.), центрирующаяся на проблеме систематизации христианского вероучения. Ключевая фигура - Иоанн Дамаскин (ок. 675-753) - византийский богослов и поэт, завершивший систематическое оформление основ христианской теологии; также Леонтий (ок. 475-543) на Востоке и Боэций (Анций Мани-лий Торкват Северин, ок. 480-525, осн. соч.: "Утешение философией") на Западе. Систематизаторская деятельность Иоанна Дамаскина и ориентация Боэция на античную философскую традицию (прежде всего, комментарии к Аристотелю и Порфирию) заложили основы средневековой схоластики. Несмотря на то, что многие тезисы П. (особенно в раннем ее варианте) были осуждены после принятия Никейского Символа веры (идеи Оригена о множественности миров, всеобщем спасении, предсуществовании душ, приоритетности второй ипостаси - Бога-Отца - в структуре Троицы; отрицание Татианом двойственной природы Христа (в "Диатессороне" была опущена земная биография Христа и сведения о его происхождении из рода Давидова) и его докетизм - учение об иллюзорности телесности Иисуса - см. Иисус Христос), П. сыграла выдающуюся роль в развитии христианской культуры. В рамках П. были заложены основы систематической христианской теологии как в катафатическом (от Климента Александрийского и Оригена до Иоанна Дамаскина), так и в апофатическом (от Августина до Псевдо-Дионисия Ареопагита) ее вариантах, сформирован исходный фундамент экзегетики (от Оригена до Григория Нисского), оформлены первые христианские катехизисы (см. Тертуллиан), введены многие основополагающие понятийные структуры христианской теологии (например, Тертуллианом - касательно структуры Троицы). П. не только значительно способствовала содержательной стабилизации христианской догматики, но и существенно повлияла на развитие глубинного психологизма христианства с его рафинированной культурой рефлексивной интроспекции (от Григория Богослова до Августина). Именно в рамках П. окончательно конституировалась концептуально фундаментальная для христианства идея приоритета индивида (см. Персонализм) по отношению к абстрактному человечеству (антропология Григория Нисского). Проблематика П. во многом определила проблемное поле как православной (ср. паламитские дискуссии в рамках исихазма и анализ христологической проблемы в П.), так и в католической (ср. проблему воли и благодати в патриотической и антилютеранской литературе) теологии. В целом, содержание П. признано в христианстве (православие и католицизм) важнейшей составляющей Священного предания; изучение П. оформилось в рамках богословия в качестве дисциплинарной патрологии. Многие идеи П. актуализируются в рамках историко-философской традиции, как, например, просветительская интерпретация христианства Климентом Александрийским в контексте гуманизма Ренессанса (Эразм Роттердамский, Т. Мор и др.).
М.А. Можейко