Веб-бібліотека - головна сторінка


Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини:

Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...

Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...

ПАТРИСТИКА

(от лат. patres - отцы, подразумевается "отцы церкви" ) - термин, обозначающий совокупность теологич., филос. и политико-социологич. доктрин христ. писателей 2 - 8 вв. Во 2-3 вв. П. выполняла по преимуществу апологетич. функции. Юстин (2 в.), Афинагор (ум. ок. 177), Тертуллиан изображали христианство самой совершенной религией, защищали его от нападок властей и сторонников античного политеизма. Климент Александрийский. и Ориген предприняли первую попытку создать теология, систему христианства. Они пропагандировали идею единства веры и знания, союза теологии и философии. Христианство они рассматривали как завершение античной философии, хотя при этом активно боролись с античным материализмом. Признавая огромные заслуги Климента и Оригена в разработке христ. богословия, церковь отвергла как еретич. учение Оригена о бесконечности миров, о предсуществовании душ, о приоритете первой божеств, ипостаси над второй. После Никейского вселен, собора (325), конституировавшего осн. догматы, в П. гл. внимание стало уделяться систематизации христ. вероучения, борьбе с многочисл. еретич. учениями (арианством, монтанизмом, докетизмом, моно-физитством и др.). Высш. точки П. достигает в деятельности кружка "каппадокийцев" (Василий Великий, Григорий Назианзин, Григорий Нисский) на Востоке и Августина на Западе. Их сочинения были признаны важнейшей сост. частью "св. предания" и в течение мн. веков наделялись статусом непогрешимости. Заключит. период П. связан с деятельностью Иоанна Дамаскина, систематизировавшего христ. вероучение и заложившего основы схоластики. В наст. вр. как католич., так и правосл. богословы широко используют различные идеи вост. и зап. П., рассматривая ее в качестве неоспоримого авторитета.