Веб-бібліотека - головна сторінка


Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації:

Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...

Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Предмет і завдання дидактики. Предмет і функції дидактики, становлення дидактики як науки. Зв'язок дидактики з іншими науками. Завдання сучасної дидактики початкового навчання. Види і методи дидактичних досліджень. Зміст початкової освіти. Поняття про зміст освіти. Реформування змісту початкової освіти. Навчальні плани і програми для початкових шкіл. Підручники для початкової школи. Процес навчання. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. Сутність процесу навчання. Принципи і правила навчання. Етапи навчального процесу. Організація диференційованого навчання. Контроль та оцінка результатів навчання. Взаємозв'язок навчання і розвитку учнів. Рушійні сили розвитку дитини...
Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Матвеева В. Кадрова документація: Организация работы кадровой службы на предприятии. Прием на работу. Заключение трудового договора. Установление испытательного срока. Прием на работу совместителей. Прием на работу временных работников. Заключение договоров подряда. Заключение договора о материальной ответственности. Заключение трудового договора между работником и физическим лицом, использующим труд наемных работников. Прием на работу иностранцев. Заполнение личной карточки. Особенности заполнения личной карточки и личного дела государственного служащего. Учет использования рабочего времени. Перевод на другую работу. Перевод внутри предприятия. Перевод на другое предприятие. Оформление отпусков. Оформление служебных командировок...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...

ПАТНЭМ (PUTNAM) Хилари

(p. 1926) - амер. логик и философ. Проф. Массачусетского технологического института (1961-65) и Гарвардского ун-та (с 1965). Наибольшее влияние на формирование его взглядов оказали идеи Рейхенбаха и Куайна. Спектр его философских интересов очень широк: он включает исследования по философским проблемам математики, физики и квантовой механики, исследования по методологии науки и философии языка, разработку проблем логики, эпистемологии, философии сознания и этики. Являясь в течение долгого времени одним из ведущих представителей современной аналитической философии, П. со второй половины 80-х годов выступает с резкой критикой этого направления философской мысли.
Наряду с такими философами, как Крипке, К. Доннеллан и др., он является автором "новой теории референции", направленной против традиционного представления о значении как о двухкомпонентном образовании, состоящем из референта (экстенсионала) и смысла (интенсионала). Главная цель новой теории - показать, что смысл не определяет и не обеспечивает систематически референцию важнейших категорий языковых выражений, например, терминов естественных видов. Однако П., в отличие от других сторонников новой теории референции, не сводит значение термина к его экстенсионалу; для него значение представляет собой "вектор", образованный несколькими компонентами, отражающими различные аспекты употребления данного термина (синтаксические и семантические маркеры, описание стереотипа и т.д.). То общее, что имеется у всех правильных употреблений, составляет относительно устойчивое "ядро" значения, служащее "центром конвергенции" для всех исторически изменяющихся значений данного термина. "Инвариантность" этого ядра обеспечивает преемственность и непрерывность в эволюции значений научных терминов. Это положение П., с одной стороны, направлено против концепции Куна о несоизмеримости научных теорий, а с другой стороны, служит аргументом в пользу научного реализма, предполагающего трактовку истины как соответствия реальности.
К середине 70-х годов П., исследуя природу референции и отношения соответствия между языком и реальностью, оказался перед лицом целого ряда проблем, для которых он не нашел удовлетворительного решения в рамках научного реализма (возможность эмпирически эквивалентных, но логически несовместимых теорий и т.д.). В результате он счел необходимым отмежеваться от наиболее уязвимого для критики варианта реализма, в основе которого лежит корреспондентная теория истины, и предложил новую гносеологическую позицию, названную им "внутренним реализмом". В кн. "Разум, истина и история" (1981) эта позиция описана как совокупность следующих постулатов: (1) мир не состоит из фиксированного множества независимых от сознания объектов, мы членим мир на объекты, вводя ту или иную концептуальную схему; (2) истина - это некоторый вид (идеализированной) рациональной приемлемости, и ее критериями выступают операциональная применимость, когерентность, простота, непротиворечивость и т.д.; (3) возможно множество истинных описаний мира. Тесная связь истины и рациональности не означает их тождества, равно как не предполагает трактовку рациональности как некоторого неизменного "органона". П. подчеркивает исторический и культурно обусловленный характер рациональности, которая вместе с тем в каждом конкретном случае функционирует как регулятивная идея.
В работах 80-х годов он развивает и уточняет концепцию внутреннего реализма, выдвигая требование "реализма с человеческим лицом". Теперь уже "деревья и стулья" (т.е. объекты здравого смысла) оказываются для него "образцами" реального, а существование объектов, постулируемых истинными научными теориями, становится вопросом конвенции. Начало 90-х годов ознаменовано в творчестве П. созданием следующей новой концепции реализма, которая представляет собой вариант непосредственного реализма и которую он называет, заимствуя термин у Джеймса, "естественным реализмом". П. приходит к выводу, что решить проблему реализма можно лишь отказавшись от господствующего в современной философии "картезианского" представления о природе ментального как некоторой области взаимодействия между нашими когнитивными способностями и объектами внешнего мира. Только изменив взгляд на природу восприятия и сознания, только приняв, что чувственный опыт - это не пассивное реагирование и регистрация объектов сознанием, а "переживание в опыте различных аспектов мира живым существом", можно защитить реализм от критики со стороны идеализма.
К этой позиции подвели П. и его исследования по философии сознания. В начале 60-х годов он предложил новый подход к решению психофизической проблемы, который получил название функционализма. Функционализм представляет собой вариант "теории тождества" - преобладающей методологии в современной философии сознания и когнитивной науке, утверждающей тождественность наших ощущений и восприятий определенным состояниям мозга. В отличие от физикалистского варианта теории тождества, функционализм отождествляет, ментальные состояния не с физическими состояниями мозга, а с его "функциональными состояниями". П. предложил использовать для описания "функциональной организации" мозга формализмы известной теории машин А. Тьюринга. Неоднократные попытки реализовать программу описания ментальных состояний в функциональных терминах, натолкнувшиеся на непреодолимые трудности, убедили П. в необходимости поиска иного пути в решении психофизической проблемы, который он теперь связывает с отказом от "картезианского" взгляда на сознание и возвратом к "аристотелевскому реализму без аристотелевской метафизики".
Л. Б. Макеева
Некоторые спорные вопросы теории грамматики // Новое в лингвистике. Вып. IV. М., 1965; Как нельзя говорить о значении // Структура и развитие науки. М., 1978; Значение и референция // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XIII. М., 1982; Mathematics, Matter and Method. Philosophical Papers. V. 1. Cambridge, 1975; Mind, Language and Reality. Philosophical Papers. V. 2. Cambridge, 1975; Reason, Truth and History. Cambridge, 1981; Realism and Reason. Philosophical Papers. V. 3. Cambridge, 1983; The Many Faces of Realism. La Salle, 1987; Representation and Reality. Cambridge, 1989; Realism with a Human Face. Cambridge, 1990; Renewing Philosophy. Cambridge, 1992; Renewing Philosophy. Harvard Univ. Press, 1993; Words and Life. Cambridge, Mass., 1994.