Веб-бібліотека - головна сторінка


Роменець В. А. Історія психології XX століття:

Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...

Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Прикладні аспекти екології як науки. Визначення межі і методи екології. Короткий історичний нарис розвитку екології. Розділи і тематика екології та зв'язок її з іншими науками. Охорона навколишнього природного середовища як розділ екології. Екологічний стан в Україні. Екологічні проблеми сучасності. Кодекс екологічної етики спеціаліста. Всесвіт, Земля і біосфера. Всесвіт і Земля. Природне середовище. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Еволюція антропогенної діяльності та взаємовідносин людини з біосферою. Ноосфера. Природні ресурси. Класифікація природних ресурсів. Вода. Атмосферне повітря. Енергія. Сировина. Ґрунти. Клімат. Простір для життя. Продовольство. Генетичний фонд та надбання людського інтелекту...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Загальні засади педагогіки вищої школи. Предмет і завдання педагогіки вищої школи. Педагогіка вищої школи як наука. Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі. Логіка і методика педагогічного дослідження. Сутність, категорії, принципи і етапи педагогічного дослідження. Методи науково-педагогічного дослідження. Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання. Загальна характеристика і класифікація студентів вищого навчального закладу. Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців. Викладач вищого навчального закладу. Педагогічна діяльність викладача вищого навчального закладу. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...

ПАНОФСКИ (PANOFSKY) Эрвин (1892-1968)

- нем.-америк. историк и теоретик искусства. Наряду с Варбургом один из основоположников иконологии. Конкретизировав понятие худож. символа, показал, что его глубокий анализ должен составлять неотъемлемую часть науки о культуре, обеспечивая ее гуманистич. полноценность.
Изучал историю искусств и философию в ун-тах Берлина и Фрейбурга, с 1921 преподавал в Гамбург, унте. С приходом Гитлера к власти эмигрировал в США, обосновавшись в Принстоне при Ин-те передовых исследований. Испытал воздействие Мангейма, но в особенности "философии символич. форм" Кассирера; из классиков философии ему ближе всего были Платон, Эразм Роттердамский и Кант.
Защитив дис. "О худож. теории Альбрехта Дюрера" (1914), в историко-хронологич. отношении сосредоточил свои интересы на эпохе Возрождения (включая 17 в.), а в тематическом - на той идеологич. прослойке, к-рая, заключая в себе и теоретико-философ. умозрение, и многомерный символич. подтекст, начинает составлять особую сферу худож. культуры в пору ее ренессансного обособления от религии. Ключевыми в этом смысле становятся монография "Меланхолия I" Дюрера, исследование ее источников и историч. типологии" (сов. с Ф. Закслем, 1923), но в первую очередь "Идея" - к истории понятия старой истории искусства" (1924); где показано, как по мере перехода (через неоплатонизм) от классич. древности к ср.-вековью и Новому времени платоновская идея как бы нисходит с небес и эстетизируется, являя уже не мир чистых божеств, сущностей, но смешанный сущностно-феноменальный мир худож. воображения, имеющий вместилищем своим не космос, но человеч. голову; исследование "Перспектива как "символич. форма" (1927) показывает, как идея, хотя бы отчасти, становится видимой и ведомой в худож. произведении (на примере живописной перспективы, меняющееся отношение к к-рой иллюстрирует смены духовных вех).
Важным этапом в становлении методологии П. явилась серия теор. статей 1915-32, (журналы "Zeitschrift fur Asthetik und allgemeine Kunstwissenschaft" и "Logos"). Подвергая критич. пересмотру методы Вёльфлина и Риг-ля, ученый постулирует свою собств. систему искуссвоведч. толкования, основанную на убежденности в том, что неразрывная взаимосвязь формы и содержания может быть адекватно раскрыта не с помощью к.-л. достаточно отвлеченных "осн. понятий", но в последовательно-ступенчатом переходе от истории стиля к истории худож. типов и, наконец, к истории символов или "культурных симптомов", т.е. к постижению характерной для той или иной эпохи манеры выражения осн. тенденций человеч. мышления с помощью опр. тем и концепций (такого роды трехступенчатая "таблица интерпретации" дана в статье П. "К проблеме описания и содержат, толкования произведений изобразит, иск-ва", 1932). Последний момент должен стать предметом иконологии - как раздела искусствознания, имеющего целью уяснение содержат, кон- или под-текста.
Практич. возможности применения иконологии П. демонстрирует в кн. "Геркулес на распутье и другие изо-мотивы античности в искусстве последующих эпох" (1930), "Очерки иконологии: гуманистич. темы в искусстве Возрождения" (1939) и др. С одной стороны, умозрительно-рационалистич. аспекты его метода со временем дополнительно укрепляются (что непосредственнее всего воплощается в работе "Готич. архитектура и схоластика" (1951), где готич. зодчество представлено наглядным выражением принципов схоластич. философии). С др. - постоянное сочетание теор. медитаций с конкр. музейными штудиями уберегает П. от чрезмерной отвлеченности и идеализма, удерживая его на достаточно реалистич. позициях.
Такого рода иконологич. реализм укрепляется в процессе выявления принципов т.н. "скрытого символизма" (т.е. естественно-непринужденного сочетания аллегорич. иносказаний с проникновенным натуроподобием образов), принципов, сформировавшихся в изобразит, искусстве Раннего Возрождения, в первую очередь раннего Сев. Возрождения. Исследования "скрытого символизма" выразительно орнаментируют монументальные монографии "Альбрехт Дюрер" (1943) и "Ранненидерландская живопись, ее истоки и характер" (1953).
Попутно П. не оставляет и более масштабных историософских проблем. Мысль, что эпоха Возрождения явила собой наиболее совершенный и гармонич. вид диалога языч. античности с христ. ср.-вековьем, находит фундаментальное обоснование в книге "Ренессанс и ренессансы в зап. искусстве" (1960). В отличие от Варбурга с его увлеченностью антично-ренессансным "дионисийством", проблемами латентной шизофрении культур, П. влекут более светлые черты рубежного времени, та учтивая, "эразмианская" терпимость взаимного общения, к-рая и является собственно "гуманистич." импульсом Ренессанса. Этот импульс и показан в статье "История искусств как гуманитарная (или "гуманистическая") дисциплина" (1940); противопоставляемый угрозе превращения об-ва в "улей", он построен по законам абсолютного историч. детерминизма. Кабинет ученого, т.о., оставаясь "башней из слоновой кости", функционирует одновременно и как сигнальный центр, спасающий человечество от самоуничтожения (статья "В защиту башни из слоновой кости", 1953).
Неопросветительский оптимизм, равно как и методол. систематичность, сделали иконологию П. гораздо более влиятельной, нежели учение Варбурга, подспудно-меланхолическое и фрагментарное. Иконология во вт. пол. 20 в. развивалась прежде всего как "иконология П."
Соч.: Galileo as a Critic of the Arts. Hague, 1954; Meaning in the Visual Arts. Garden City (N.Y.), 1957; Studies in Iconology. N.Y. etc., 1972; Das Leben und die Kunst Albrecht Durers. Munch., 1977; Die Renaissancen der europaischen Kunst. Fr./M., 1984; История искусств как гуманистич. дисциплина // Советское искусствознание. В. 23. М., 1988; Готич. архитектура и схоластика; Аббат Сюжер и Аббатство Сен-Дени // Богословие в культуре ср.-вековья. Киев, 1992.
Лит.: Essays in honour of E. Panofsky. V. 1. N.Y., 1961; Heidt R. El-win Panofsky. Koln; W., 1977; Erwin Panofsky. P., 1983; Holly M.A. Panofsky and the Foundations of Art History. Ithaca; L., 1984.
M.H. Соколов