Веб-бібліотека

Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст:

Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...

Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...

ОТРИЦАНИЕ,

филос. категория, выражающая определ. тип отношения между двумя последоват. стадиями, состояниями развивающегося объекта. О. является необходимым моментом процесса развития. Диалектика в "...позитивное понимание существующего... включает в то же время понимание его отрицания..." (Маркс К., см. Маркс К. и Энгельс Ф,, Сон., т. 23, С. 22). Любой объект в процессе своего развития неизбежно достигает стадии собств. О., т. е. становится качественно иным. Эта цепь О. старого и возникновения нового не имеет ни начала, ни конца. При этом развивающийся объект одновременно и становится иным, и в определ. смысле остаётся тем же самым. Напр., юность отрицает детство, и сама в свою очередь отрицается зрелостью, а последняя - старостью. Вместе с тем всё это - различные стадии развития одного и того же человека. Это непрерывное самоотрицание и характеризует прогрессирующее саморазвитие в природе, обществе и познании.
Диалектич. О.- это не голое, не "зряшное" О., а творч. О., когда старое не просто отбрасывается и уничтожается, но "снимается", положит. стороны его сохраняются в новом качестве. В. И. Ленин подчёркивал, что для диалектики существенно "...отрицание как момент связи, как момент развития, с удержанием положительного..." (ПСС, т. 29, с. 207). Это "удержание", единство О. и преемственности в развитии составляет важную черту диалектич. О. как универс. принципа бытия и познания.
О. в логике - логич. эквивалент оборота "неверно, что..." или просто частицы "не"; операция формализующая логич. свойства этих слов.


© 2009-2020  lib.ltd.ua