Веб-бібліотека

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка:

Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...

Гарелик М. А., Митина Л. А. Организация продажи продовольственных товаров: Построение и размещение розничной торговой сети. Торговое предприятие - основное звено розничной торговли. Виды розничной торговой сети. Типы торговых предприятий, специализация розничной торговой сети. Основные направления развития розничной торговой сети. Размещение розничной торговой сети в городах. Торгово-технологический процесс в магазине. Понятие и структура торгово-технологического процесса в магазине. Продажа товаров - основная операция торгово-технологического процесса в розничной торговле. Устройство и планировка розничных торговых предприятий. Основные требования к торговым зданиям и помещениям. Устройство и планировка помещений магазина, и нормативы его проектирования...
Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності: Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Терехова С. I. Вступ до перекладознавства: Визначення і зміст поняття "переклад". Переклад як вид людської діяльності. Переклад як процес людської діяльності. Переклад як результат творчості перекладача. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу. Основні проблеми сучасного перекладознавства. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок перекладу з іншими сферами діяльності людини. Суспільно-політичне значення перекладу. Національно-культурне значення перекладу. Роль перекладу в науково-технічному прогресі. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і інші наукові галузі. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки. Переклад і збагачення мови та літератури. Переклад і філософія. Переклад і історія...
Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: МИСТЕЦТВО СЛОВА. Феномен мистецтва. Види мистецтва, їх походження, класифікації. Мистецтво слова. Література як система. Проблеми генології. Лірика. Різновиди, види, жанри. Епос. Різновиди, види, жанри. Драма. Різновиди, види, жанри. Межиродові підсистеми. Ліро-епос. Ліро-драма. Епо-драма. Кіносценарій як межисистемне явище. Поетика літературного твору. Формозміст як єдність. Елементи змісту, або ж змістові прояви художньої форми. Елементи форми, або ж формальні проявники художнього змісту. Тема, проблема, ідея, тенденція, пафос/тональність, конфлікт/колізія. Фабула, мотив, сюжет, композиція. Художня мова. Етимологічне коріння експресії слова. Лексична сфера художньої мови...

ОТНОШЕНИЕ

- способ сопричастного бытия вещей как условие выявления и реализации скрытых в них свойств. О. возникает в таких процессах сопряжения предметов - во взаимоотнесении, сближении и приобщении их друг другу, - когда единение различных рождает кооперативный эффект. В этом эффекте, как в зеркале, преломляются и высвечиваются признаки сопрягаемых сторон. Поскольку О. есть род условного бытия, т. е. способ осуществления внутренней возможности "своего" через среду "иного", то релятивное (относительное, условное) следует противопоставлять абсолютному, безусловному бытию.
О. - не вещь и не свойство, но то, посредством чего свойства какой-либо вещи получают свою видимость. Каков же онтологический статус О.? Аристотель, введший в философию термин "отношение", обозначал им род бытия. Но в чем заключается особенность этого бытия? Лейбниц указывал, что поскольку О. не удается свести ни к субстанции, ни к акциденции, то О. имеет очень специфическую форму своего существования - оно идеально. Как форму положенности и представленности одного через другое. т. е. как нечто идеальное (ideele), рассматривал О. и Гегель. Реисты признают лишь бытие вещей и отрицают бытие О. Объективные идеалисты-"реалисты", вслед за Платоном, отрывают О. (и свойства) от вещей, поскольку относят первые к сфере общего, а вторые - исключительно к области единичного. Напротив, номиналисты склонны не признавать реальность О. Марксисты полагают, что понятие об О. как таковом возникает в результате абстракции и сравнения любых двух предметов по выбранному или заданному основанию сравнения (признаку): однако в реальном мире О. неразрывно с вещами, а потому, доказывают марксисты, О. не менее реальны, чем вещи.
Согласно классической диалектике, свойства проявляются в О. вещей. О. есть разновидность движения, действия, акта, а именно есть процесс и результат переноса (отнесения, отсылки) какого-либо внутреннего момента качественной определенности вещи во внешнюю инстанцию - в другую вещь либо в некоторую общую для разных агентов "систему отсчета". Перенос завершается положением (вкладыванием, хранением) относимого содержания в найденное новое основание.
В диалектическом учении Гегеля О. как процесс и результат указанного переноса описывается с помощью понятий "положенное", "основание", "свое иное", "рефлексия", "снятие", "идеальное" и т. п. "Отношение имеет стороны, так как оно рефлексия в иное, - пишет Гегель, - таким образом, оно имеет свое собственное различие в самом себе; и стороны его - это самостоятельная устойчивость, так как они в своей безразличной разности друг относительно друга надломлены в самих себе, так что устойчивость каждой из них точно так же имеет свое значение лишь в отношении с другой или в их отрицательном единстве" (Гегель. Наука логики. В 3 т. Т. 2. M., 1971, с. 150). Гегель понимает О. как единство себя самого и своего иного, а потому видит его целым, имеющим самостоятельное существование (там же, с.151).
С этимологической т. зр. (и по-русски, и по-латински: latus, relatus, relativus), слово "О." близко по смыслу, во-первых, словам, выражающим следующие действия - носить, класть, делать общим, сравнивать, соприкасать, сближать, отсылать, удалять, скрывать и т. д.; во-вторых, словам, обозначающим пространственные термины: место, основание, бока, стороны, члены О. Если в грамматическом смысле прилагательное чаще всего указывает на свойство предмета, а существительное - на сам предмет, то О. есть скорее причастие, т. е. окачествленное действие или состояние как свойство лица или предмета; причастие - глагольная форма, совмещающая форму глагола и прилагательного. В математике под О. понимают частное от деления одной величины на другую. Так или иначе и в грамматике, и в математике, и в философии О. раскрывается прежде всего как форма участия, соучастия, значимости, роли в чем-либо. Когда имеют в виду какое-нибудь "соотношение", то обычно ведут речь либо о взаимозависимости элементов системы, либо о взаимовыражении приобщаемых друг Другу сторон, либо о рефлексии (взаимоотражении) сополагаемых противоположностей, либо о сравнении вещей сквозь призму опосредующего их пропорцию основания.
О. многообразны. Различные виды О. выражены парными категориями философии. Говорят об О. качества и количества, целого и части, необходимого и случайного, причины и следствия и т. д. Например, Гегель рассуждал, что если сущность определена в явлении, а явление - в сущности, то, следовательно, явление становится О., а "закон - это существенное отношение", и "истина явления - это существенное отношение" (там же, с. 136, 148, 151). О. можно подразделять на пространственные и временные, материальные и духовные, О. в природе и в обществе, индивидуальные и общественные и др. Выделяют О. к самому себе, а также бинарные, трехчленные и многочленные О. Согласно Гегелю, "...соотношение с собой есть в то же время соотношение с собой как со снятым или соотношение со своим иным" (там же. С. 81).
Понятие О. - одно из важнейших в математике и логике, в которых оно имеет свои специфические описания и классификации.
Д. В. Пивоваров


© 2009-2020  lib.ltd.ua