Веб-бібліотека - головна сторінка


Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни:

ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...

Гойхман О.Я. и др. Теория и практика референтской деятельности: Руководитель за спиной референта. Суть референтской деятельности. Писать для других и за других. Документ и его реквизиты. Составление текстов небольшого объема. Спичрайтерство. Маршрут документа. С текстом работы много. Техника чтения. Реферирование. Редактирование. Прежде чем руководитель скажет. Предстоят переговоры. И жестом и голосом. Речь для руководителя. Нормы этические и протокольные. Этика речевой коммуникации. Слушать и быть услышанным. Международный протокол...
Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Специфіка науково-дослідницької діяльності. Наука як сфера людської діяльності. Поняття про науку. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Докторантура. Аспірантура. Здобувачі наукового ступеня, які працюють над дисертаціями поза докторантурою або аспірантурою. Психологія і технологія наукової творчості. Організація творчої діяльності. Психологія наукової творчості. Робочий день науковця. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Ділове спілкування. Ділове листування. Ділова розмова по телефону. Особистий архів (бібліотека) здобувача...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...

Откровение

- проявление Высшего Существа в нашем мире, с целью сообщить нам более или менее полную истину о себе и о том, чего оно от нас требует. В О. совмещаются, таким образом: 1) факт богоявления (теофании), посредством которого открывается нам Божество, и 2) религиозно-нравственное содержание этого факта, т. е. то, что в нем открывается. Присутствием первого элемента О. отличается от чисто человеческих учений и систем, а присутствием второго - от тех иррациональных проявлений предполагаемых божественных или демонических сил, какими полна история всех религий. Различение О. личного от всенародного не может быть выдержано, так как вообще О. получается отдельными лицами, но не для них исключительно, а для более или менее широкого распространения. Более определенным образом различается в учении церкви О, в собственном смысле, формально признанное вселенским церковным авторитетом и обязательное для всякого верующего, от частных О., не имеющих такого обязательного характера, но допускаемых по причине их назидательности (таковы, напр., популярные на всем христианском Востоке О. св. Феодоры относительно будущей жизни). Как историческое явление, О. ограничивается областью религий Моисея и христианства и, как продукта совместного влияния обоих - ислама. В других религиях понятие высшего существа таково, что не допускает действительного О. или по своей излишней отвлеченности (брахманизм, буддизм, даосизм), или, напротив, по своей излишней материальности (все религии натуралистические или мифологические). Исключение, представляемое маздеизмом или парсизмом - только кажущееся, ибо о первоначальном виде этой религии (во времена Ахеменидов) нам почти ничего положительного не известно, а позднейший или восстановленный парсизм (времен Арсакидов и Сассанидов), равно как и его обособившаяся отрасль - манихейство, образовались несомненно под влиянием еврейских и христианских идей. Во всяком случае, самый ясный и полный тип О. представляет нам развитие еврейско-христианской религии. Здесь (с христианской точки зрения) различаются три главные степени или фазиса: подготовительное О., памятник которого есть Ветхий Завет, центральное, содержащееся в Новом Завете, и окончательное, имеющее совпасть с исходом мирового процесса. В христианстве открылась совершенная истина о Боге и дана совершенная нравственная заповедь или норма жизни, но о будущих судьбах человечества даны только предварительные общие указания. "Не открылось, что будем", говорит ап. Иоанн, а ап. Павел указывает на будущее "О. славы сынов Божиих", которого с томлением ожидает вся тварь. Новый Завет оканчивается пророческою книгою, которая под именем О. (Апокалипсис) содержит символические картины будущего. В средние века нетерпеливое ожидание конца мира породило, при произвольных толкованиях Апокалипсиса, ложное учение о наступлении третьего окончательного О., относящегося к Новому Завету так же, как тот относится к Ветхому. Это лжеучение первоначально связанное с именем южно-итальянского аббата Иоахима De Flons (XIII в.) и с мифическим "Вечным Евангелием", продержалось, в разных видоизменениях, до начала новых времен и далее.
Вл. С.