Веб-бібліотека - головна сторінка


Комова М.В. Складання ділових документів:

Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...

Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

ОСНОВАНИЕ,

достаточное условие для чего-либо: бытия, познания, мысли, деятельности. Напр., О. материальных явлений - это их причины; О. поступков - их мотивы; О. суждений - др. суждения (посылки) или опыт. Разыскание О. наз. обоснованием; обосновать что-либо - значит привести О. (довод) в его защиту, сделать убедительным. В этом смысле обоснованием равно являются и указание причины, и индукция из факта, и логич. вывод. Существуют различные уровни, глубина О. В сфере дедукции последними О, являются логич. законы: каждый из них обосновывает логически правильную связь суждений; поэтому, чтобы обосновать к.-л. связь суждений, надо привести её к форме логич. закона. Вместе с тем невозможность указать О. для к.-л. суждения не является логич. свидетельством ложности этого суждения, если только сама эта невозможность, в свою очередь, не обоснована логически. Последним, однако, часто пренебрегают, довольствуясь субъективной уверенностью в отсутствии О. Поэтому нередки случаи, когда положения, считавшиеся в течение долгого времени ложными, получали затем достаточные О. их истинности. В этом, в частности, проявляется объективный характер О., а также и закона достаточного О., у к-рого в логике (классической, интуиционистской и минимальной) есть важный формальный аналогтеорема: если при допущении суждения отрицается его следование из к.-л. посылки, то допущенное суждение ложно.
Вопрос о поиске и законности О. для оценки суждений восходит к античности. Уже Платон, возражая софистам, заметил, что О. не должно заключаться в субъективной воле человека, иначе придётся признать законность противоречивых посылок и считать любые суждения обоснованными. Эта мысль была развита в аристотелевском "принципе непротиворечия", а в совр. логике - в требовании чисто логич. обоснования науч. теорий.