Веб-бібліотека - головна сторінка


Запаско Я. та ін. Початки українського друкарства:

Степан Гунько. Книга - культура духовна. Яким Запаско. Про дофедорівське книгодрукування в Україні. Орест Мацюк. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова. Орест Мацюк. Ще про початки книгодрукування на Україні. Володимир Стасенко. Проблемні питання історії початку українського кириличного друкарства...

Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева: Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Левчук Л. Т. Естетика: Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...
Палеха Ю.І. Ділова етика: Етичні проблеми управління та бізнесу. Етичні установки. Діловий протокол. Розвиток суспільства й стилі управління. Формування етики підприємництва. Соціальна відповідальність і економічна етика. Адміністративна етика. Взаємостосунки представників держави і підприємництва. Підготовка та проведення ділових зустрічей. Домовленість про ділову зустріч. Підготовка приміщень. Зустріч делегації. Привітання. Розміщення учасників зустрічі. Офіційна мова. Ділова атрибутика. Візитні картки. Ділові подарунки. Діловий одяг. Організація ділового спілкування. Функції ділового спілкування. Перепони у спілкуванні, його рівні. Соціальні типи в діловому спілкуванні. Закономірності міжособових стосунків. Сучасні теорії міжособових стосунків...

ОНТОЛОГИЗМ

(от греч. ontos, род. падеж от 6п - сущее, бытие и logos - слово, понятие, учение) - познавательная установка, исходящая из реальности или необходимости "бытийственного", целостного вхождения познающего человека в существующее в целях подлинного его познания. О. наиболее характерен для теории познания славянофилов, философии всеединства и во многом связан с гносеологией христианского мистицизма, нем. романтизма, взглядов позднего Шеллинга и А. Шопенгауэра, противостоящих узкорационалистической теории познания. Как писал Самарин, "рационализм есть логическое знание, отделенное от нравственного начала", начала христианского, в то время как основу познания составляет изначальное "личное откровение" Бога, "освящающее душу каждого человека". Хомяков считал необходимым живое, естественное слияние познающего человека с познаваемым (состояние веры или живознания), чтобы все разнообразие мира было воспринимаемо, понимаемо "всеми живыми и нравственными силами духа человека", связанного "общением любви" с духом др. людей и со Святым Духом. Познание же только рассудочное не способно охватить реальность познаваемого, и "то, что в нем мы познаем, уже не содержит первоначала в полноте его сил". Киреевский полагал, что "для отвлеченного мышления существенное вообще недоступно, ибо только существенность может прикасаться к существенному". Эта "существенность" - целостная, свободная и разумная личность человека, в к-рой происходит процесс внутреннего развития, даже "свечения" смысла, т. е. процесс богопознания и одновременно миропознания. Познание истины есть пребывание, жизнь в истине. Такое доступно, согласно Киреевскому, только "верующему мышлению". Иное мышление (как и сам его носитель) в силу утраты изначальных связей оказывается "отвлеченным", опустошенным. О. Голубинского заключался в представлении реального мира как цельного живого Безусловного и "Бесконечного Бытия", к-рое человек изначально, от рождения предчувствует и неизбежно включает в свой процесс познания, поднимаясь от конечного и условного к Единому Бытию. О. Козлова был связан с учениями Г. В. Лейбница, Р. Г. Лотце, Г. Тейхмюллера и опирался на представление о мировом целом как сросшемся из множества субстанций во главе с Субстанцией (Богом) "организме" и, следовательно, органичной включенности "субстанции" познающего человека в существующее. Эта включенность, или "первоначальное сознание", - невыразима, бессознательна и абсолютна (поскольку мы непосредственно осознаем Бога), а последующее наше сознание уже производно, относительно, хотя "все-таки не чуждо реальности". В понимании В. С. Соловьева, поскольку "человечество истинное, чистое и полное - есть... живая душа природы и вселенной", соединенная, соединяющаяся с Богом и соединяющая "с Ним все, что есть", то истинное познание невозможно без "внутреннего соединения с истинно сущим", с Абсолютным бытием. Соловьев в духе учений славянофилов из 3-х осн. функций познания - воображения, творчества и веры - особо выделяет веру как "знание безусловное, мистическое". Близкий ко взглядам Соловьева О. мы находим в учениях Флоренского, Франка, Булгакова, Н. О. Лосского. О. Флоренского связан с "духовным переживанием полноты бытия", с переживанием слияния отдельного человека, человечества, космоса и Св. Троицы во "всеединство". О. Франка также опирается на метафизику всеединства: всеединство "металогично" или "трансрационально", "непостижимо", и "реальность, как таковая, совпадает с непостижимым" в своих последних глубинах. "Интуиция всеединства, - пишет Франк, - есть первая основа всякого знания". По Булгакову, в религиозном сознании присутствует единое "Сверх-что", Бог, "нечто по существу своему трансцендентно-имманентное", т. е. и потустороннее, и пребывающее внутри мира и человека. О. Лосского проистекает из "идеи всепроникающего мирового единства", из признания, что "все имманентно всему". Единственной основой познания, согласно Л., может быть только интуиция( чувственная, интеллектуальная и мистическая), непосредственно соединяющая познающего человека с посю- и потусторонним миром. Рус. религиозные философы-экзистенциалисты по-своему утверждают истину О.: Бердяев в работе "Я и мир объектов" (1934) говорит о том, что "противоположение познания бытию означает выключение познания из бытия". Должно сохранить изначальную погруженность познающего субъекта в бытие, психологическое приобщение к тайне существования человека и мира. "...Подлинно познавать, - говорит Бердяев, - значит делать близким, т. е. ... относить к существованию, раскрывающемуся в субъекте, как существующем". Такое познание - не отчуждение от бытия, не его объективация, а общение "с людьми, с животными, с растениями, с минералами" и, конечно, с высшим бытием. Согласно Шестову, живое и глубинное вхождение человека в сущее невозможно при включенности только его разума. Необходимо дерзновенно, бунтарски разбудить в себе "новое измерение мышления", перпендикулярное плоскости разума и чувственного мира и устремленное к Богу. Трагические экзистенциальные потрясения и "безумства" человека могут свести на нет бесконечную пропасть между человеком и "последними тайнами бытия". И это позволяет, согласно Шестову, не только приобщиться к подлинному знанию и свободе, но и совершать онтологические чудеса, вплоть до "невозможных".