Веб-бібліотека - головна сторінка


Мухін В.М. Фізична реабілітація:

Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...

ОНТОЛОГИЯ

(от греч. on (ontos) сущее и logos - понятие, разум) - учение о бытии. С нач. 17 в. у Гоклениуса (1613), Глауберга (1656) и, наконец, у Христиана Вольфа онтология есть не что иное, как метафизика бытия и вещей, являющаяся основой метафизики вообще. Считая онтологию бессодержательной метафизикой, Кант заменяет ее своей трансцендентальной философией. У Гегеля онтология является только "учением об абстрактных определениях сущности". После Гегеля онтологические учения встречаются уже чрезвычайно редко. В 20 в. в процессе отхода от неокантианства и поворота к метафизике онтология вновь возрождается: у Г. Якоби и особенно у Н. Гартмана - как строго предметная философия бытия, а у Хайдеггера и Ясперса - в смысле фундаментальной онтологии. Различие между старой и современной формами онтологии заключается в том, что первая рассматривала весь мир в его отношении к человеку, т.е. все формы и связи реального мира с его богатством переходов - как приспособленные к человеку. Человек благодаря этому становился конечной целью мирового порядка. Новая же онтология выработала чрезвычайно широкое понятие реальности, сообщив полную реальность духу и пытаясь с этой позиции определить автономное бытие духа и его активность в отношении к автономному бытию остального мира. Старая онтология ограничивала сферу реального лишь материальным. Вневременное всеобщее считалось в старой онтологии бытием высшего порядка, даже единственно истинным бытием. Гартман говорил, что "царство, когда-то считавшееся сферой совершенного, царство сущностей, слабым отблеском которого должны быть вещи, как раз это царство оказалось неполноценным бытием, которое может быть понято только в абстракции". В этом и заключено, очевидно, явственное различие между старой и новой онтологией. Тот факт, что в новой онтологии большое место занимает категориальный анализ, объясняется ее сущностью.