Веб-бібліотека - головна сторінка


Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети:

Принципи й завдання художньо-технічного оформлення газети. Оформлення газети - важлива частина роботи над номером. (Історія оформлення періодичних видань. Загальні риси та ознаки оформлення газет. Визначення, завдання і функції оформлення періодичних видань. Обличчя видання. Головні складові газетної форми. Постійні елементи газети. Заголовна частина газети. Розділові засоби. Службові деталі. Розмірні елементи газети. Формат газети. Обсяг газети. Формат смуги. Кількість і формат текстових колонок. Композиція газети. Композиційно-графічне моделювання. Властивості композиції. Засоби композиції. Конструктивні особливості композиції полоси. Особливості композиції номера газети. Композиційно-графічна модель видання...

Шоботов В.М. Цивільна оборона: Організація цивільної оборони в сучасних умовах. Основні положення міжнародного права по захисту людини. Цивільна оборона деяких закордонних країн. Цивільна оборона Росії. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини. Цивільна оборона США. Цивільна оборона України. Державна система цивільної оборони України. Завдання цивільної оборони України. Організаційний устрій і порядок функціонування цивільної оборони України. Організація цивільної оборони на об'єктах господарювання (ОГ). Сили і засоби цивільної оборони. Війська цивільної оборони України. Спеціалізовані формування. Невоєнізовані формування. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання. Єдина державна система органів виконавчої влади...
Гончарук П. С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття: Давня історія України. Київська Русь. Виникнення людської цивілізації на українських землях. Східні слов'яни. Київська Русь та її історичне значення (у двох частинах). Політична історія Київської Русі (ІX-XIІІ ст. Соціально-економічний та етнічний розвиток Русі (ІX-XIII ст. Культура Київської Русі (ІX-XIII ст. Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення української держави (XIV-XV ст. Соціально-економічне та суспільно-політичне життя українського народу в кінці XV - першій пол. XVІІ ст. Консолідація та національно-духовні процеси у формуванні української народності у XV ст...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...

ОККУЛЬТИЗМ

(от лат. occultus - тайный, сокровенный) - "тайные науки", в том числе и "герметические" (алхимия, астрология, каббала), признающие существование скрытых сил в космосе и в человеке, но человеке посвященном и инициированном. Цель ритуала посвящения - дать посвящаемому новое видение мира и помочь достигнуть "высшей степени" сознания, при которой скрытые силы природы и человека делаются подконтрольными адепту. При этом мир представляется одухотворенным, а силы мира находятся в непрерывном динамическом взаимодействии (см. Магия, Гностицизм). "Тайные науки" сопровождают "науки" "светлого" мира, пребывая с ними в определенных взаимодействиях. К знаниям о вещах мира следует прибавить также религию и искусства. "Оккультный" аккомпанемент человеческих умений задает особые ритмы в истории культуры, окрашивает в особые тона научную картину мира на разных этапах ее исторического развития, участвуя при этом лишь в периферийных ее сюжетах.
Оккультизм - не столько явление культуры, сколько "паракультуры", изнанки магистральной культуры. В "паракультуре" сочетаются достоверность и мифологическая утопия. В оккультизме эпохи эллинизма (1 - 4 вв.) была построена синкретическая концепция астролого-алхимического герметизма, проводившего мысль о "соответствиях" и всеобщих таинственных связях всех частей Вселенной ("Изумрудная скрижаль"), смыслов слов и их графических изображений (в каббале). Сюда же следует отнести объяснительный пафос оккультизма в его учении об аналогии (человек и мир во взаимопроникновениях: волевые акты, являясь особыми природными силами, прямо воздействуют на мир). "Официальная" христианская культура средневековья лишена универсалистских притязаний оккультизма, который распространяется лишь в еретических учениях; он представлен также в алхимии и астрологии.
Философия эпохи Возрождения, стремившаяся преодолеть схоластику и ставшая на путь теоретико-экспериментального природознания, близка к оккультизму. Так, Агриппа Неттесгеймский в работе "Оккультная философия" (1533) развил учение о "симпатиях" и "антипатиях" как элементах, связующих Вселенную по тайным, но "естественным" законам. При этом человек - "узел Вселенной" и ее микрокосм, а магия - лишь средство, с помощью которого осваиваются скрытые силы природы. Средством же этим владеет ученый маг и с помощью него управляет стихиями. Все это стало предпосылкой "естественного" знания у итальянских натурфилософов 16 в. Дж. Бруно, Дж. Кардано, Б. Телезио) в канун революции теоретического мышления 17 в. Оккультизм постепенно отдавал ряд областей в ведение науки: магнетизм - физике, гравитацию (как основу астрологии) - астрологии, гипнотизм - психиатрии и психологии 18 в.
В 17 - 18 вв. оккультизм уходит в социальные сферы, суля всечеловеческое благоденствие, и социализируется в светских сообществах со своими утопическими проектами (розенкрейцеры, "Город Солнца" Т. Кампанеллы, "Новая Атлантида" Ф. Бэкона, оккультная космологическая система Р. Фладда, масонство, алхимические штудии И. Ньютона).
Последняя треть 19 в. отмечена созданием оккультных учений сверхэклектической природы (теософия, антропософия, западно-восточные эзотерические мировоззренческие синтезы). В сер. 20 в. широкое распространение получил коммерческий оккультизм (новая астрология, оккультная медицина, мантика, новая алхимия), свидетельствующее о глубоком общественном кризисе, сопровождаемом трагическими утратами в продуктивных - нравственных и интеллектуальных - сферах высокого рационализма.
Лит.: Антошевский И. К. Библиография оккультизма. СПб., 1910; Рабинович В. Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. М1979; Crow W. В. A history of magic, witchcraft and occultism. L, 1969; Shumaker W. The occult sciences in the Renaissance. Berk., 1972; Thorndike L. History of magic and experimental science, v. 1 - 8. N. Y, 1923-1958.
В. Л. Рабинович