Веб-бібліотека - головна сторінка


Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Адорно Т. Теорія естетики: Теорія естетики. Мистецтво, суспільство, естетика. Втрата самоочевидності мистецтва - Проти питання про походження - Правдивий зміст і життя художніх творів - Про відносини мистецтва і суспільства - Критика психоаналітичної теорії мистецтва - Теорії мистецтва Канта і Фройда - "Насолода від мистецтва" - Естетичний гедонізм і щастя пізнання. Ситуація. Дезінтеграція матеріалу - Деестетизація мистецтва, критика індустрії культури - Мова страждання - Нове і його історія філософії. Проблема інваріантності; експеримент - Захист измів - Ізми як секуляризовані школи - Робленість і випадок; модерн і якість - "Друга рефлексія" - Нове і тривалість діалектика інтеграції і "суб'єктивна точка" - Нове, утопія і негативність...
Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...

ОХЛОКРАТИЯ

господство, власть толпы. Понятие было впервые употреблено Полибием в его "Всеобщей истории". Исторический процесс, по Полибию, телеологичный в своей основе и направленный к некой универсальной цели, реально состоит в чередовании ряда политических форм - монархии, аристократии и демократии, каждая из которых со временем имела тенденцию к вырождению и замене ее др. К числу выродившихся, извращенных форм государственного устройства Полибием были отнесены тирания (как измененная в худшую сторону монархия), олигархия (как результат вырождения аристократического правления) и охлократия (форма государственного устройства, возникающая в результате предельного развития и доведения до абсурда демократических тенденций - правление черни, худших из числа граждан). Данное понятие получило достаточно широкое распространение во времена поздней античности, а затем через эпоху Возрождения было заимствовано философами и мыслителями Нового времени. Пользовалось особой популярностью у представителей консервативных течений общественно-политической мысли Европы в 19 - нач. 20 в., в частности, в связи с дискуссиями о предоставлении избирательных прав той или иной части электората, в полемике об угрозе пролетарской революции, о введении и расширении социальных гарантий и т. п. В реальной политической жизни примеры власти толпы - чрезвычайно редкое, эпизодическое явление, как правило свойственное периодам глубоких социально-экономических кризисов, революционных потрясений.
В 80-х гг. 19 в. Г. Лебон был одним из первых, кто попытался подойти к феномену толпы, массового действия с чисто сциентистских позиций. Наряду с Г. Тардом и некоторыми др. исследователями он оказался в числе первых теоретиков "массового общества". Лебон полагал, что в результате промышленной революции, роста городов и развития средств коммуникации толпы маргинализированных индивидов, представляющие собой деструктивную неуправляемую силу, начинают определять характер социальных процессов и стиль жизни общества. Будучи сторонником элитистских воззрений, Лебон полагал, что наступающая "эра масс" приведет к упадку европейской цивилизации. Подобные выводы разделялись в нач. 20 в. многими политическими мыслителями и философами - такими, как О. Шпенглер, X. Ортега-и-Гассет, И. А. Бердяев и др. Однако уже Лебон в своих работах избегал употребления понятия "охлократия" для определения влияния "толпы" на те или иные параметры социального или политического процесса. Впоследствии термин "охлократия" вышел из употребления в строго научных контекстах и был заменен понятием "массовое общество" и его производными. Ныне в современной западной социологии и политологии этот термин практически не встречается, оставаясь достоянием политической философии и политической публицистики, где выступает синонимом доминирования при определении политической стратегии и выработке того или иного политического курса авантюристически настроенных, не обладающих развитым чувством ответственности за свои поступки и некомпетентных социальных слоев, ориентированных на популистские лозунги и требования, исповедующих анархические, антигосударственные и вообще "антисистемные" воззрения и выступающих в качестве провоцирующей силы этнических, расовых и иных страстей, нередко выливающихся в уличные беспорядки, погромы, акты вандализма и т. п. эксцессы.
Э. Г. Соловьев