Веб-бібліотека - головна сторінка


Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс:

Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...

Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Прикладні аспекти екології як науки. Визначення межі і методи екології. Короткий історичний нарис розвитку екології. Розділи і тематика екології та зв'язок її з іншими науками. Охорона навколишнього природного середовища як розділ екології. Екологічний стан в Україні. Екологічні проблеми сучасності. Кодекс екологічної етики спеціаліста. Всесвіт, Земля і біосфера. Всесвіт і Земля. Природне середовище. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Еволюція антропогенної діяльності та взаємовідносин людини з біосферою. Ноосфера. Природні ресурси. Класифікація природних ресурсів. Вода. Атмосферне повітря. Енергія. Сировина. Ґрунти. Клімат. Простір для життя. Продовольство. Генетичний фонд та надбання людського інтелекту...
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...

ОЦЕНКА МОРАЛЬНАЯ

- один из видов оценки, акт выявления и обоснования моральной ценности тех или иных феноменов (поступков, намерений и пр.), из которых складывается сознательная человеческая деятельность; суждение (высказывание), выражающее специфически моральное "одобрение" или "неодобрение" этих феноменов. В системе нравственных отношений моральная оценка выполняет гл. о. роль моральной санкции, социальная значимость и эффективность которой определяется реальным весом морали среди других факторов, детерминирующих человеческое поведение. Структура моральной оценки (как и др. видов оценки) изучается в логике оценок, являющейся одним из разделов модальной логики. Логико-лингвистический анализ оценочных моральных терминов и высказываний как особых форм языка морали осуществляет метаэтика.
Всякая конкретная моральная оценка представляет собой применение некоторого общего морального положения (принципа, нормы, идеала, постулата, критерия) к частной ситуации. Оценочное суждение, напр. "Поступок Аморально добр", фактически является выводом из некоторых явно или неявно принимаемых посылок, напр. "Поступок ЛГнаправлен на благо общества" (фактологическое суждение) и "Все, что способствует общественному благу, является морально добрым" (общий моральный постулат). Эти посылки суть основания данной конкретной оценки. Общая моральная посылка, как и вывод, представляет собой оценочное суждение, которое в свою очередь может опираться на еще более общее основание. Вопрос о природе и происхождении предельно общих положений (принципов, начал) морали, а также о возможности обоснования частных моральных оценок с помощью одних только фактологических (или вообще "внеморальных") посылок является предметом дискуссий в этике, метаэтике и логике оценок (см. Юма принцип). Споры идут и вокруг проблемы специфичности моральной оценки, ее отличия от других видов оценок. В любом оценочном суждении обозначен объект оценки и выражено (посредством слов "добро", "зло", "хороший", "плохой", "правильный", "неправильный" и др.) позитивное или негативное отношение к этому объекту. По вопросу о специфичности объекта моральной оценки большинство представителей аналитической философии сходятся в том, что в этой роли могут выступать лишь социально значимые душевные качества и поступки разумных, вменяемых личностей, другие же реалии индивидуальной и общественной жизни, как и явления природы, не подлежат моральной оценке. Нередко указываются и дополнительные признаки, позволяющие уточнить и ограничить потенциальное поле моральной оценки, напр. наличие ситуации, когда интерес субъекта, намерения или поступки которого оцениваются, сталкивается с интересами других людей, вовлеченных в данную ситуацию. Чаще, однако, моральные философы выясняют специфику не объекта моральной оценки вообще, а объекта позитивной (и соответственно негативной) оценки, т. е. устанавливают критерий, позволяющий отличить "морально одобряемые" предметы от "морально осуждаемых", разграничить (по содержанию) понятия морального добра и зла, дать определение этих понятий. Анализ логических проблем, сопутствующих всякой попытке построить дефиницию добра, дан Дж. Э. Муром в "Принципах этики" (1903) (см. Натуралистическая ошибка).
Моральная оценка обладает помимо содержательной также и формальной спецификой. Современные аналитики, продолжающие линию этического рационализма, ищут ее отличительные признаки в особых логических свойствах оценочных моральных терминов и суждений. Отмечается, в частности, объективно-безличный ("бессубъектный") характер моральной оценки, ее универсальность ("универсализуемость" - Р. Хэар) и аподикгичность (категоричность, безусловность). Другие исследователи, идущие в русле этического эмпиризма и сентиментализма, делают акцент на психологической "форме" моральных терминов и суждений - их особого рода "эмотивности" (см. Эмотивизм). См. также Суждения моральные. Л. В. Максимов